Дамаська дорога - зворотний напрямок

Лев Фойхтвангер прибув до СРСР неясно співчутливо, вагаючись, передчуваючи правду, задаючи незграбні запитання, які доводили, що йому не бракує інтуїції, але потрапивши в Європу, він вважав за краще брехати, захоплено запрягаючи колісницю тих, хто приніс осанізм до сталінізму.

Тим же автором

Марія Остен-ressрессгенер, знайома німецького походження, яка емігрувала до СРСР, попросила статтю для неофіційної "Правди", націлену на Андре Гіде. На велике здивування Фейхтвангера, стаття не була надрукована, коли було обіцяно, і, крім того, вона була повторно передана для внесення необхідних змін, що сповнило письменника обуренням. Доповідь товариша Каравінки це однозначно засвідчує: [виправлення статті] "прийшли довести, що Гіде мав рацію, коли говорив про відсутність свободи вираження поглядів і що ніхто не може вільно висловлювати свою думку тощо". Редактор запропонував йому змінити деякі уривки зі своєї статті, особливо ті, що стосуються культу особи Сталіна.

Бажаючи стати анти-Gide, Фойхтвангер видаляє будь-які згадки про відсутність політичних або громадянських свобод, самоцензуру, навіть пише, що «газети публікували мої коментарі на перших сторінках, хоча радянські керівники, можливо, не сподобалися їм. Радянські газети не піддавали цензурі мої статті, навіть коли я скаржився на нетерпимість у певних районах або на надмірний культ Сталіна, або коли я хотів отримати більшу ясність у проведенні політичних процесів ", забувши епізод" Правди ". Крім того, скільки західних читачів мали доступ до російськомовних газет?