Ерл; співаний Іс; Ні!
Вісім Мефістів чекають, поки Фауст справді загляне в мангл. Фото Aurin
Бохум. Турецький режисер Махір Гюнсірай зменшує "Фауста I і II" Гете до чотирьох фігур, у вісім разів перевищує Мефістофель і не дозволяє піднесення. Постановка, яка ставить загадку.
Сцена відкрита і похмура. За допомогою підвісних шнурів це нагадує розбиту жувальну шахту, але це могло б бути залишком пандусу на стамбульському базарі. З вісьмома акторами, що розважилися і лають один одного, глядачі чекають Фауста. Після довгих хвилин спостереження за шаленою групою Фелліні, що розгублено ходить по своїй сцені, нарешті вбігає Фауст. Він бореться - досить театрально, здається - знамениті слова ("я маю, о, ...) - і геть, але справді!
Ворота до пекла
Бо двері, через які він проходить, схожі на ворота в пекло. Вісім, хто приймає його, у вісім разів перевищують Мефістофель, вісім злих дияволів, і ви відразу здогадуєтесь, чого добрий Фауст повинен чекати від цих агресивних, непристойних лемурів. Мефісто гудітиме навколо шукача смислу і знервований, як злі комахи, обдурюватиме і обдурюватиме його, обманюватиме в любовних радощах і шлюбі з грецькою Оленою. І все лише для того, щоб доставити його нанівець. Оскільки цей кулак не врятований, зрештою вічне жіноче його не приваблює. Чому ні? Тому що Махір Гюльсірай вирізав божественне ткацтво з "Фауста" Гете. Лише тому що. Очікуй! Порятунок? Не!
За душу Фостена
Загалом, режисер не лише опустив цей не зовсім незначний аспект поезії Гете; Жоден Бог-Батько не робить знамениту ставку на душу Фауста з Мефістофелем, вісім маленьких дияволів роблять це самі з Фаустом. Він йде до Гретхен, на південний схід, до Аркадії, щоб повернути собі землю. Тільки не в льоху Ауербаха, і не на великодній прогулянці і не бачити матерів. Цей "Фауст" є сміливою ампутацією тексту Гете, який Гюнсірай обрізає, поки не натрапляє на його "підтекст". Програма для цього міксу Фауста I і II показує лише чотири ролі (Фауст, Мефісто, Гомункул, Лінкеус).
Зрештою він помирає невикупленим
Але що таке “підтекст”? Для Гюльсірая розчароване усвідомлення того, що в цьому житті не може бути власного щастя без нещастя інших. Фауст, коханець, Фауст, інженер, Фауст, засновник сім'ї, Фауст неодноразово зазнавав невдач. Врешті-решт, як я вже сказав, він помирає невикупленим. Залишається ніщо, і так виглядає порожня, похмура сцена. прах до праху.
Моменти, які прилипають
Метафізичний підхід, громіздкий, екстравагантний, лише випадково поетичний. На це приємно дивитись, але якщо ви не знаєте тексту, вам доведеться зневіритися в цьому тригодинному думковому експерименті. Добре, що актори називають згуртований ансамблевий спектакль, в якому Тереза Дерр виступає як розмазана кров'ю Гретхен, Беттіна Енгельгардт - як красуня Хелена, Роланд Рібелінг - як кульгавий Мефісто, а Ксенія Снаговскі - ніжний гомункулус, що має моменти, що залишаються в силі. Кулак Андреаса Гротгара дуже присутній, життєво важливий менеджер, але занадто рідко те, що спонукає його, стає відчутним через почуття.
Оплески і вигуки
Нібито дивний погляд на оригінальну німецьку драму змушував людей все більше спантеличуватись. Ви можете так поставити Фауста. Але протилежний підхід також був би мислимим і виправданим. Можливо, саме через ту тонку смугу свавілля, яка проходить через це виробництво, "турецький Фауст" був зустрінутий гарячими оплесками, але також щирими вигуками.