Ямато - барабанщики Японії Керований екстаз кедровими кийками - Франкфурт
Прогулюючись фойє готелю з кондиціонером, група з десяти осіб привертає увагу завдяки їх зовнішньому вигляду: чоловіки та жінки із капцями та спортивними штанами не дуже хочуть вписуватися в носіїв ділової краватки, костюмів та мобільних телефонів. Але Масі Огаві та його ансамблю з "Ямато - барабанщиків Японії" доводиться поспішати до ресторану, свіжо обсипавшись. Після ранкової ранкової тренувальної роботи - великих пробіжок на Майні - часу не вистачає, щоб вбратися, тому що важливо вчасно дістатися до буфету. Працьовиті помічники за прилавком беруть це, як навчали останні дні, з очищенням о 10.30. Тож поснідайте у повсякденному одязі та швидко зарядіть енергією: варений рис, змішаний із сирим яйцем, приправлений соєвим соусом та порошком водоростей. "Це дає вам силу", - каже Огава. Може настати день.
На трохи більше тижня "Ямато" переїхав до Франкфурта. На концертах потужний удар барабанів, литавр і тарілок змушує кожного слухача вібрувати до кінчика волосся. Шоу, про що свідчать реакції глядачів, - це півтори години розваги, без багатьох слів, лише мова пантоміми та короткі ритмічні крики перебивають пануючий інакше грім. "Барабанщики Японії" - це десять чоловіків і жінок у віці від 21 до 36 років, які живуть і працюють разом на батьківщині в маленькому селі в префектурі Нара, далеко від суєти великого міста. Її виступи давно втратили статус інсайдерської підказки в музичній індустрії, європейський тур продовжиться, перерваний поїздкою до США влітку, на Канарські острови, Гамбург та Кельн.
Тому Огава та його колеги-барабанщики живуть майже так само послідовно, як і змагальні спортсмени. Твоє тіло - це твій капітал, за яким потрібно доглядати. На ранковому занятті фізичними вправами, після розтяжки на сцені, вони ставлять надпліччя під час тренувань біцепса Денден-Дайко ("дитячий барабан"), а не звичайними гантелями. У підручнику йдеться про десять повторень - начальник просить своїх людей сотню. "Подолання себе - це шлях до мети", - каже він і посміхається.
Після перших кількох раундів піт стікає на підлогу, босоніж швидко знімає скотчеві футболки, і з’являються верхні частини тіла, які вшанували б будь-яку першокласну турнірну гімнастку. "Ми не можемо виконати свою музику без найвищого рівня фізичної працездатності", - перекладач Огави має перекладача Сакуру Ватанабе-Векессера. Незабаром за його наказом його колеги молотять кедровими палицями якомога більше: швидше, швидше і навіть швидше, вони метушаться в повітрі, за 45 хвилин до 3000 разів, постійно в новому положенні, під іншим кутом, оком навряд чи може йти за вихором. При цьому, каже Огава, вони керуються "ритмом серця", відчувають тепло і відчувають магію "кі". Не лише в Alte Oper цей контрольований екстаз викликає ентузіазм у аудиторії "Ямато".