Конвенція №

Текст опубліковано в Офіційному віснику, частина I 302 від 25 листопада 1992 р.

Цей документ може бути змінений. Купуйте документ у оновлена форма або виберіть a передплата Закон5, що дозволяє отримати доступ до будь-якої оновленої форми.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, скликана в Женеві Керівним органом Міжнародного бюро праці та засідання 3 червня 1981 року на 67-й сесії,

Підтверджуючи положення Філадельфійської декларації, яка визнає "урочисте зобов'язання Міжнародної організації праці підтримувати реалізацію в межах різних країн світу програм, здатних здійснювати. Ефективне визнання права на колективні переговори", і зазначаючи, що цей принцип є "повністю застосовним до всіх народів світу",

беручи до уваги першорядне значення міжнародних норм, що містяться в: Конвенції про свободу асоціацій та захист права на організацію, 1948 р .; Конвенція про право на організацію та колективні переговори, 1949 рік; Рекомендація щодо колективних переговорів, 1951 рік; Рекомендація щодо примирення та факультативного арбітражу, 1951; Конвенція та рекомендація про трудові відносини на державній службі, 1978 р., І Конвенція та рекомендація про адміністрацію праці, 1978 р,

Враховуючи, що бажано докласти максимум зусиль для досягнення цілей цих правил і, зокрема, загальних принципів, що містяться у ст. 4 Конвенції про право на організацію та колективні переговори 1949 р. Та пункт 1 Рекомендації про колективні переговори 1951 р.,

оскільки, отже, ці правила повинні доповнюватися відповідними заходами, заснованими на цих правилах і призначеними для сприяння вільним та добровільним колективним переговорам;,

вирішивши прийняти різні пропозиції щодо сприяння колективним переговорам, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши транспонувати ці пропозиції у формі міжнародної конвенції,

прийняв 1 червня 1981 р. наступну Конвенцію, яка отримає назву Конвенція про колективні переговори 1981 р.

Частина I Сфера застосування та визначення

СТАТТЯ 1 Юриспруденція

1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної діяльності.

2. Ступінь застосування гарантій, передбачених цією Конвенцією, до збройних сил та поліції може визначатися національним законодавством або практикою.

3. Що стосується державної служби, спеціальні заходи щодо застосування цієї Конвенції можуть бути встановлені національним законодавством або практикою.

СТАТТЯ 2

Для цілей цієї Конвенції термін колективні переговори застосовується до всіх переговорів, що відбуваються між роботодавцем, групою роботодавців або однією або кількома організаціями робітників, з іншого боку, з метою:

а) встановлення умов праці та зайнятості; та/або

б) регулювання відносин між тими, хто наймає робітників; та/або

в) регулювання відносин між роботодавцями або їх організаціями та однією або кількома організаціями робітників.

СТАТТЯ 3

1. У випадку, якщо національне законодавство чи практика визнає існування представників працівників, як це визначено у ст. 3 абз. b) Конвенції 1971 року про представників трудящих національне законодавство або практика можуть визначати, якою мірою термін колективних переговорів також включатиме для цілей цієї Конвенції переговори з такими представниками. Журнали (1)

2. Якщо, у застосуванні пункту 1 вище, термін колективних переговорів також включає переговори з представниками працівників, згаданих у цьому параграфі, за необхідності вживаються відповідні заходи, щоб гарантувати, що їхня присутність не може бути задоволена. послабити становище зацікавлених робітничих організацій. Журнали (1)

Частина II Способи застосування

СТАТТЯ 4

Якщо застосування цієї Конвенції не забезпечується за допомогою колективних договорів, арбітражних рішень або в будь-якій іншій формі, що відповідає національній практиці, вона повинна здійснюватися відповідно до національного законодавства.

Частина III Сприяння колективним переговорам

СТАТТЯ 5 Юриспруденція

1. Для сприяння колективним переговорам потрібно буде вжити заходів, адаптованих до національних обставин.

2. Заходи, зазначені у пункті 1 вище, мають наступні цілі: Журнали (1)

а) колективні переговори повинні бути можливими для всіх роботодавців та для всіх категорій працівників у галузях діяльності, охоплених цією Конвенцією;

б) колективні переговори будуть поступово поширюватися на всі сфери, передбачені пар. а), б) та в) мистецтва. 2 цієї Конвенції;

в) заохочувати розробку правил внутрішнього розпорядку, погоджених між організаціями роботодавців та організаціями працівників;

г) колективні переговори не повинні перешкоджати неіснуванню норм, що регулюють його поведінку, або недостатності або невідповідності цих правил;

д) органи та процедури врегулювання трудових спорів повинні бути розроблені таким чином, щоб сприяти просуванню колективних переговорів.

СТАТТЯ 6

Положення цієї Конвенції не повинні створювати перешкод для функціонування систем професійних відносин, в яких здійснюються колективні переговори в рамках примирних та/або арбітражних механізмів чи установ, в яких сторони добровільно беруть участь у колективних переговорах.

СТАТТЯ 7

Заходи, що проводяться державними органами для заохочення та сприяння розвитку колективних переговорів, будуть предметом попередніх консультацій та, по можливості, домовленостей між державними органами та організаціями роботодавців та працівників.

СТАТТЯ 8

Заходи, що вживаються для сприяння колективним переговорам, не можуть бути розроблені та застосовуватися таким чином, щоб перешкоджати свободі колективних переговорів.

Частина IV Прикінцеві положення

СТАТТЯ 9

Ця Конвенція не переглядає жодної з існуючих конвенцій чи рекомендацій.

СТАТТЯ 10

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції повідомляються та реєструються Генеральним директором Міжнародного бюро праці.

СТАТТЯ 11

1. Ця Конвенція є обов'язковою лише для тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію були зареєстровані Генеральним директором.

2. Він набирає чинності через 12 місяців після реєстрації Генеральним директором щонайменше двох ратифікацій державами-членами.

3. Після цього ця Конвенція набирає чинності для кожної держави-члена через 12 місяців після дати реєстрації її ратифікації.

СТАТТЯ 12

1. Будь-яка держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію, може денонсувати її після закінчення 10-річного строку з дати первинного набрання чинності Конвенцією документом, надісланим та зареєстрованим Генеральним директором Міжнародного бюро праці. Денонсація набирає чинності лише після закінчення одного року з моменту її реєстрації.

2. Будь-яка держава-член, яка ратифікувала цю Конвенцію і яка протягом одного року після закінчення 10-річного періоду, зазначеного в попередньому пункті, не скористалася своїм правом денонсувати її відповідно до цієї статті, зобов'язана новий період 10 років і, як результат, може денонсувати цю Конвенцію наприкінці кожного 10-річного періоду за умов, викладених у цій статті.

СТАТТЯ 13

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всі держави-члени Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот та денонсацій, повідомлених йому державами-членами Міжнародної організації праці.

2. Повідомляючи держави-члени організації про реєстрацію другої ратифікації, повідомленої їй, Генеральний директор звертає увагу держав-членів організації на дату набрання чинності цією Конвенцією.

СТАТТЯ 14

Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй з метою реєстрації відповідно до ст. 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, повна інформація про всі документи про ратифікацію та всі акти денонсації, зареєстровані відповідно до попередніх статей.

СТАТТЯ 15

Всякий раз, коли він вважає за необхідне, Керівний орган Міжнародного бюро праці подає на генеральну конференцію звіт про застосування цієї Конвенції та розглядає, якщо необхідно, включити до порядку денного конференції питання про її повний або частковий перегляд.

СТАТТЯ 16

1. Якщо Конференція приймає нову Конвенцію, яка переглядає цю Конвенцію повністю або частково, і лише якщо новою Конвенцією не передбачено інше:

а) ратифікація державою-членом нової конвенції про перегляд потягне за собою, по праву, без урахування ст. 12 вище, негайна денонсація цієї Конвенції за умови, що нова Конвенція про перегляд набрала чинності;

b) з дати набрання чинності новою Конвенцією про перегляд ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації державами-членами.

2. Ця Конвенція в будь-якому випадку залишається чинною за своєю формою та змістом стосовно держав-членів, які її ратифікували і які не ратифікували переглянуту Конвенцію.

СТАТТЯ 17

Тексти цієї Конвенції на французькій та англійській мовах застосовуються однаково.