Німецький бундестаг - І.
предметів
I. Основні права
стаття 1
(1) Людська гідність недоторкана. Обов'язок усіх органів державної влади - поважати та захищати їх.
(2) Отже, німецький народ прагне до недоторканних і невід’ємних прав людини як основи кожної людської спільноти, миру та справедливості у світі.
(3) Наступні основні права пов'язують законодавство, виконавчу владу та судову практику як законодавство, що застосовується безпосередньо.
Стаття 2
(1) Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості за умови, що він не порушує права інших людей і не порушує конституційний порядок чи моральний закон.
(2) Кожна людина має право на життя та фізичну недоторканність. Свобода людини недоторкана. Ці права можуть втручатися лише на підставі закону.
Стаття 3
(1) Усі люди рівні перед законом.
(2) Чоловіки та жінки мають рівні права. Держава сприяє фактичному впровадженню рівності між жінками та чоловіками та працює над усуненням існуючих недоліків.
(3) Ніхто не може бути знедоленим або відданим перевагу через свою стать, походження, расу, мову, батьківщину та походження, вірування, релігійні чи політичні погляди. Ніхто не може бути у неблагополучному положенні через його інвалідність.
Стаття 4
(1) Свобода переконань, совісті та свобода релігійного та ідеологічного віросповідання є недоторканними.
(2) Безперервне сповідування релігії гарантоване.
(3) Ніхто не може бути примушений проходити військову службу зі зброєю проти совісті. Деталі регулюються федеральним законом.
Стаття 5
(1) Кожен має право вільно висловлювати та поширювати свою думку словами, письмом та зображеннями та отримувати інформацію з загальнодоступних джерел безперешкодно. Свобода преси та свобода репортажів через радіо та кіно гарантовані. Цензура не відбувається.
(2) Ці права обмежені положеннями загальних законів, статутними положеннями щодо захисту молоді та правом на особисту честь.
(3) Мистецтво та наука, дослідження та викладання безкоштовні. Свобода викладання не звільняє людини від вірності конституції.
Стаття 6
(1) Шлюб та сім'я перебувають під особливим захистом державного замовлення.
(2) Догляд та виховання дітей є природним правом батьків та їх головним обов’язком. Державна громада стежить за їх діяльністю.
(3) Всупереч волі законного опікуна, діти можуть бути відокремлені від сім'ї лише на підставі закону, якщо законний опікун зазнає невдачі або якщо діти погрожують нехтувати з інших причин.
(4) Кожна мати має право на захист та піклування громади.
(5) Законодавство повинно забезпечити, щоб позашлюбні діти мали однакові умови для свого фізичного та психічного розвитку та свого становища в суспільстві, як і законні діти.
Стаття 7
(1) Вся шкільна система знаходиться під контролем держави.
(2) Опікуни мають право приймати рішення щодо участі дитини у релігійному навчанні.
(3) Релігійне навчання є звичайним предметом у державних школах, за винятком неконфесійних шкіл. Без шкоди законодавству державного нагляду, релігійні вчення проводяться відповідно до принципів релігійних громад. Жоден учитель не може бути зобов'язаний давати релігійні вправи проти своєї волі.
(4) Гарантується право на створення приватних шкіл. Приватні школи як замінники державних шкіл вимагають схвалення держави і підпорядковуються державним законам. Схвалення надається, якщо приватні школи не відстають від державних шкіл з точки зору своїх навчальних цілей та можливостей, або за академічною підготовкою своїх вчителів, і якщо учнів не підвищують відповідно до права батьків. У затвердженні необхідно відмовити, якщо економічне та правове становище викладацького складу недостатньо забезпечене.
(5) Приватна початкова школа дозволена лише в тому випадку, якщо педагогічна адміністрація визнає особливий освітній інтерес або, на прохання законного опікуна, якщо вона повинна бути створена як громадська школа, як конфесійна чи ідеологічна школа, а державна початкова школа такого типу не існує в муніципалітеті.
(6) Дошкільні заклади залишаються призупиненими.
Стаття 8
(1) Усі німці мають право збиратися мирно і без зброї без реєстрації та дозволу.
(2) Для зустрічей на відкритому повітрі це право може бути обмежене статутом або законом.
Стаття 9
(1) Усі німці мають право створювати клуби та товариства.
(2) Асоціації, цілі чи діяльність яких суперечать кримінальному законодавству або спрямовані проти конституційного ладу або ідеї міжнародного порозуміння, заборонені.
(3) Право створювати асоціації для охорони та сприяння умовам праці та економіки гарантується кожному та всім професіям. Угоди, що обмежують або намагаються перешкодити цьому праву, є недійсними, заходи, спрямовані на це, є незаконними. Заходи згідно зі статтями 12а, 35, параграфами 2 та 3, статтею 87а, пунктом 4 та статтею 91, не можуть бути спрямовані проти виробничих суперечок, що ведуться для захисту та сприяння умовам праці та економіки об'єднань у значенні речення 1.
Стаття 10
(1) Конфіденційність листів, а також конфіденційність пошти та телекомунікацій є недоторканними.
(2) Обмеження можуть бути призначені лише на підставі закону. Якщо обмеження служить для захисту базового демократичного порядку або існування або захисту Федерації чи Землі, закон може визначити, що зацікавлена особа не буде проінформована, і що перегляд органами, призначеними Народним представництвом, замінить право на звернення Виникають допоміжні органи.
Стаття 11
(1) Усі німці користуються свободою пересування по всій Німеччині.
(2) Це право може бути обмежене лише статутом або на підставі статуту, і лише для тих випадків, коли немає достатніх засобів для існування та особливих обтяжень для широкої громадськості або в яких необхідно уникнути безпосередньої небезпеки для існування або вільний демократичний базовий порядок федерального уряду чи штату щодо боротьби з ризиком епідемій, стихійних лих чи особливо серйозних аварій, для захисту молоді від нехтування чи запобігання злочинним діям.
Стаття 12
(1) Усі німці мають право вільно обирати свою професію, робоче місце та навчальний заклад. Заняття професією може регулюватися законом або на підставі закону.
(2) Ніхто не може бути примушений виконувати певну роботу, за винятком рамків загальноприйнятого загального зобов'язання щодо державної служби, однакового для всіх.
(3) Примусова праця дозволена лише у разі позбавлення волі за рішенням суду.
Стаття 12а
(1) Чоловіки віком від вісімнадцяти років можуть бути зобов'язані служити у збройних силах, у Федеральній прикордонній службі або в об'єднанні цивільної оборони.
(2) Кожен, хто відмовляється від військової служби зі зброєю з мотивів совісті, може бути зобов'язаний пройти альтернативну службу. Тривалість альтернативної служби не може перевищувати тривалості військової служби. Деталі регулюються законом, який не повинен порушувати свободу совісті, а також повинен передбачати можливість альтернативної служби, яка не стосується асоціацій збройних сил та Федеральної прикордонної охорони.
(3) Військовозобов’язані, які не беруть участь у службі згідно з параграфами 1 або 2, можуть, у разі захисту, бути зобов’язані законом або на основі закону надавати цивільні послуги для оборонних цілей, включаючи захист цивільного населення при працевлаштуванні; Зобов'язання щодо публічно-правових трудових відносин допустимі лише для виконання поліцейських завдань або таких суверенних завдань державного управління, які можуть бути виконані лише в публічно-правових трудових відносинах. Трудові відносини згідно з реченням 1 можуть встановлюватися із збройними силами, в районі їх постачання, а також з державним управлінням; Зобов'язання щодо трудових відносин у сфері постачання цивільного населення допустимі лише для того, щоб забезпечити їх життєві потреби або забезпечити їх захист.
(4) Якщо у випадку оборони потреба у державній службі в цивільному медичному та медичному секторах, а також у постійній організації військової лікарні не може бути задоволена на добровільних засадах, жінки у віці від вісімнадцяти до п'ятдесяти п'ятого року можуть це зробити за законом або на підставі закону Використовуються послуги. Ні в якому разі не зобов’язуйте служити зі зброєю.
(5) На час, що передував державі оборони, зобов'язання згідно з пунктом 3 можуть бути встановлені лише відповідно до пункту 1 статті 80а. Під час підготовки до послуг згідно з пунктом 3, для яких потрібні спеціальні знання або навички, участь у навчальних заходах може бути встановлена обов'язковою згідно із законом або на основі закону. У цьому відношенні речення 1 не застосовується.
(6) Якщо у випадку захисту потреба у робітників у районах, зазначених у пункті 3 речення 2, не може бути задоволена на добровільних засадах, свобода німців відмовлятись від здійснення професії або роботи може бути надана законом або для забезпечення цієї потреби Обмежено законом. До настання стану оборони пункт 5 речення 1 застосовується відповідно.
Стаття 13
(1) Дім недоторкан.
(2) Обшуки можуть розпоряджатися лише суддею, у разі безпосередньої небезпеки також іншими органами, передбаченими законом, і проводитись лише у формі, встановленій там.
(3) Якщо певні факти обгрунтовують підозру у вчиненні особою особливо тяжкого злочинного діяння, визначеного законом, технічні засоби акустичного моніторингу квартир, в яких, як імовірно, перебуває обвинувачений, можуть бути використані для притягнення до відповідальності за це діяння на підставі рішення суду якби дослідження цього питання було б непропорційно складним або марним. Міра має бути обмежена в часі. Розпорядження приймає колегія з трьох суддів. У разі безпосередньої небезпеки це може бути прийнято суддею-одинаком.
(4) З метою уникнення нагальної небезпеки для громадської безпеки, зокрема загальної небезпеки чи смертної небезпеки, технічні засоби для моніторингу квартир можуть використовуватися лише на підставі рішення суду. У разі безпосередньої небезпеки міру також може призначити інший юридично визначений орган; судове рішення повинно бути прийняте негайно.
(5) Якщо технічні засоби надаються виключно для захисту осіб, які працюють у квартирах, захід може бути призначений юридично визначеним органом. Будь-яке інше використання отриманих таким чином знань дозволяється лише з метою кримінального переслідування або запобігання небезпеці та лише у тому випадку, якщо законність заходу була попередньо визначена суддею; у разі безпосередньої небезпеки судове рішення повинно бути прийняте негайно.
(6) Федеральний уряд щорічно інформує Бундестаг про використання технічних засобів відповідно до пункту 3 та у сфері компетенції Федерації згідно з пунктом 4 і, якщо воно підлягає судовому перегляду, відповідно до пункту 5. Орган, обраний Бундестагом, здійснює парламентський контроль на основі цього звіту. Федеральні держави гарантують рівноцінний парламентський контроль.
(7) Втручання та обмеження в іншому випадку можуть бути використані лише для запобігання загальній небезпеці або смертній небезпеці для окремих осіб, на основі закону, а також для запобігання нагальним небезпекам для громадської безпеки та порядку, зокрема для усунення дефіциту простору, боротьби з ризиком епідемій або Здійснено захист вразливих молодих людей.
Стаття 14
(1) Майно та право на спадщину гарантовані. Зміст та межі визначаються законом.
(2) Право власності зобов'язує. Його використання також повинно служити суспільному благу.
(3) Експропріація дозволена лише для загального блага. Це може відбуватися лише за законом або на підставі закону, який регулює вид та розмір компенсації. Компенсація повинна визначатись із справедливим урахуванням інтересів широкої громадськості та причетних осіб. Зважаючи на розмір компенсації, у разі суперечки право на захист може бути звернене до звичайних судів.
Стаття 15
Земля, природні ресурси та засоби виробництва можуть бути передані у загальну власність або інші форми суспільного господарства з метою соціалізації через закон, що регулює вид та розмір компенсації. Пункти 3 та 4 пункту 14 статті 14 застосовуються відповідно до компенсації.
Стаття 16
(1) Німецьке громадянство не може бути вилучене. Втрата громадянства може статися лише на підставі закону та проти волі зацікавленої особи лише в тому випадку, якщо зацікавлена особа в результаті не стане без громадянства.
(2) Жоден німець не може бути виданий за кордон. Закон може передбачати інший регламент щодо екстрадиції до держави-члена Європейського Союзу або до міжнародного суду, за умови дотримання верховенства права.
Стаття 16а
(1) Політично переслідувані користуються правом притулку.
(2) Будь-хто, хто в'їжджає з держави-члена Європейського Співтовариства або з іншої третьої країни, в якій забезпечується застосування Угоди про правовий статус біженців та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не може посилатися на пункт 1. Держави за межами Європейських Співтовариств, до яких застосовуються вимоги речення 1, визначаються законом, який вимагає згоди Бундесрату. У випадках, передбачених реченням 1, заходи щодо припинення перебування можуть здійснюватися незалежно від будь-яких правових засобів захисту, поданих проти цього.
(3) Закон, який вимагає схвалення Бундесрату, може визначати штати, в яких на основі правової ситуації, застосування закону та загальної політичної ситуації гарантується, що там не відбуватимуться ні політичне переслідування, ні нелюдське чи таке, що принижує гідність, покарання чи поводження. Передбачається, що іноземець з такої держави не буде переслідуватися до тих пір, поки він не представить факти, що обгрунтовують припущення, що, всупереч цій презумпції, він буде переслідуватися політично.
(4) У випадках, передбачених пунктом 3, та в інших випадках, які є очевидно необґрунтованими або вважаються очевидно необґрунтованими, примусове виконання заходів щодо припинення проживання призупиняється судом лише у разі наявності серйозних сумнівів щодо законності заходу; обсяг експертизи може бути обмежений, а пізні подання можна ігнорувати. Деталі визначаються законом.
(5) Пункти 1-4 не суперечать міжнародним договорам між державами-членами Європейських Співтовариств та третіми країнами, які відповідно до зобов'язань, передбачених Угодою про правовий статус біженців та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, застосовуються у договірні держави повинні бути впевнені, що вони несуть відповідальність за розгляд заяв про надання притулку, включаючи взаємне визнання рішень про надання притулку.
Стаття 17
Кожен має право, індивідуально або спільно з іншими, письмово із запитами чи скаргами до компетентних органів та парламенту.
Стаття 17а
(1) Закони про військову службу та альтернативну службу можуть передбачати, що члени збройних сил та альтернативної служби мають основне право вільно висловлювати та поширювати свою думку словами, письмом та зображеннями протягом періоду військової або альтернативної служби (пункт 5 статті 5). 1 речення 1, перше півречення), основне право на свободу зібрань (стаття 8) та право на подання петицій (стаття 17), оскільки воно надає право подавати запити чи скарги спільно з іншими.
(2) Закони, що служать обороні, включаючи захист цивільного населення, можуть передбачати обмеження основних прав вільного пересування (стаття 11) та недоторканності житла (стаття 13).
Стаття 18
Той, хто користується свободою вираження поглядів, зокрема свободою преси (стаття 5 (1)), свободою викладання (стаття 5 (3)), свободою зібрань (стаття 8), свободою об'єднань (стаття 9), конфіденційністю листів, пошти та телекомунікацій ( Стаття 10), зловживає власністю (стаття 14) або правом притулку (стаття 16а) на боротьбу проти вільного демократичного базового порядку, позбавляється цих основних прав. Конфіскація та її розмір проголошується Федеральним конституційним судом.
Стаття 19
(1) Наскільки основне право може бути обмежене законом або на підставі закону відповідно до цього Основного закону, закон повинен застосовуватися загалом, а не лише до окремих випадків. Крім того, закон повинен визначати основне право, вказуючи статтю.
(2) Ні в якому разі не може бути порушено основний зміст основного права.
(3) Основні права також поширюються на вітчизняних юридичних осіб, наскільки їх характер застосовується до них.
(4) Якщо чиїсь права порушуються державними органами, вони можуть вжити юридичних заходів. Якщо жодна інша юрисдикція не виправдана, подається звичайний юридичний процес. Речення 2 статті 10 (2) залишається незмінним.