Саломея Оскар Уайльд
Категорія (и): Театр і поезія => Театр
Драма одним актом
Біблійна сцена, де для танцю Саломія стверджує, що голова Івана Хрестителя на срібному блюді надихнула не одного художника. Оскар Уайльд перетворює це на виставу, в якій, хоча і зберігаючи основну сюжетну лінію, він дозволяє собі деякі свободи з героями та контекстом.
Стиль досить бентежить і контрастує зі звичними працями. Тут немає афоризму, дуже мало гумору, незвичної логіки, але поетичний вимір, який підтримує драму, змішану з особливо вибуховою чуттєвістю: «Іоканаан! Я закоханий у ваше тіло. Твоє тіло біле, як лугова конвалія, яку жнець ніколи не косив. Твоє тіло біле, як сніги, що лежать на горах, як сніги, що лежать на горах Іудеї, і спускаються в долини. Троянди в саду королеви Аравії не такі білі, як ваше тіло. Ні троянди в саду королеви Аравії, ні ніг світанку, що штампується на листі, ні оголеного лона місяця, коли вона лягає на лоно моря. На світі нічого немає. білий як твоє тіло. Дозвольте мені торкнутися вашого тіла! "
Як завжди з Уайльдом, важко відокремити його творчість від життя. У 1891 році він написав «Самоле» безпосередньо французькою мовою для своєї подруги Сари Бернхардт. Текст коректує та виправляє П'єр Лу, потім репетиції починаються в Лондоні. Але влада відмовляє в постановці цієї п’єси з біблійними відтінками. Знову обурений вагою вікторіанського суспільства, Уайльд планує виїхати до Франції, але не буде виконувати свої плани. Кілька місяців потому, під час бурхливих стосунків із своїм молодим коханим лордом Альфредом Дугласом, він попросив останнього перекласти Саломе англійською мовою не через його талант перекладача, а перш за все, щоб він зайняв його, поки він писав інші частини. У 1896 році вистава вистави нарешті відбулася в Парижі, коли Уайльд відбував свою виставу на примусовій праці в Англії. Він помре через кілька років, ніколи не бачивши її гри.