Вибори в Таїланді Забутий північ

Протест: демонстранти побоюються поразки на виборах, оскільки сільські верстви населення голосують за правлячу партію. Саме тому опозиція бойкотує позачергові парламентські вибори в неділю.

Чіангмай/Бангкок Чоловік недовірливо хитає головою. "Звичайно", - каже він, роблячи обличчя так, ніби не міг вирішити, розважатись чи обурюватися. "Звичайно, я особисто знаю синаватр", - каже Нон Суттінан. Він вирішує, мабуть, також завдяки доброзичливості тайців, посміхнутися. У відповідь на таке запитання, однак, він, очевидно, відчуває себе вимушеним додати: "Всі тут знають сім'ю". Під цим він має на увазі Чіангмай, найбільше місто північного Таїланду та базу влади правлячого прем'єр-міністра Інглюка Шинаватри, жінку та її сім'ю, що розділяють східноазіатську країну.

Тому що їхня сила руйнується далі на південь. У Бангкоку він не обсипається, здається, розмитий. Демонстранти тижнями успішно паралізували мегаполіс. Вони перекривають важливі перехрестя, майже всі магістралі та половину виборчих дільниць для загальних виборів у неділю. Лише за кілька годин до початку голосування в результаті зіткнень знову було поранено.

Тоді партія Пхеу-Тайланд, яка формує уряд разом з Інглюком Шинаватрою - на посаді з серпня 2011 року - повинна зіткнутися з голосуванням виборців. Їй не потрібно боятися вибору з посади: найбільша опозиційна партія "Демократи" набрала близько 35 відсотків голосів у 2011 році. Вони бойкотують вибори, оскільки не бачать шансів проти правлячої партії (2011: 48 відсотків). Окрім Pheu Thai, є лише невеликі партії, що розколюються, які отримують менше чотирьох відсотків по всій країні. Справжня опозиція на вулицях.

Шинаватра дав цим опонентам можливість достроково вийти на виборчу скриньку як мирну пропозицію, проте демонстранти навколо їхнього лідера Сутепа Таугсубана, екс-демократа, не хочуть це прийняти. Вони побоюються - і цей страх виправданий для більшості - що вони програють вибори і що партія Інглюка Шинаватри знову переможе. Оскільки люди на півночі, такі, як Нон, вибирають їх.

так виглядає ситуація в Таїланді. Весь політичний істеблішмент у Таїланді вважається корумпованим. Це стосується як сім'ї Шинаватри, так і "трибуни народу" Сутепа Таугсубана. Будучи колишнім міністром, він передав урядову землю багатим сім'ям на Пхукет, щоб вони були роздані бідним фермерам.

фінансисти повинні припинити акції протесту. Протягом трьох місяців тисячі опонентів уряду займали вулиці та площі навколо Меморіалу демократії на північ від центральної частини Бангкока. Вони добре організовані та мають сценічну техніку, відеостіни та звукові системи. Демонстрантів також годують безкоштовно. Протест вже коштував еквівалент двох мільйонів євро.

еліти тягнуть за нитки. Щоденна газета "The Straits Times", що виходить у Сінгапурі, вважає, що знає, хто витрачає стільки грошей на повалення прем'єр-міністра Інглюка Шинаватри: Це перш за все великі компанії з виробництва продуктів харчування та напоїв у країні.

це Таїланд. У конституційній монархії часті були перевороти. За останні 47 років відбулося вісім успішних переворотів. "Врешті-решт військові, віддані королю, трималися близько до центру політичної влади під тінню всемогутнього палацу", - говорить політолог Пол Чемберс.

носіть жовтий, бо це колір короля. "Жовті сорочки" представляють вірних старих еліт, які зобов'язані своїми привілеями та багатством королівській родині. Але сюди також входить здебільшого міський середній клас, наприклад, торговці, державні службовці та офіцери армії. Їх лідером є Сутеп Таугсубан, сам дуже багатий: його сім'я володіє плантаціями олійних пальм та фермами креветок. Рух сильний там, де заробляються великі гроші: у Бангкоку та туристичних опорних пунктах на півдні країни.

Червоні сорочки походять переважно з багатолюдної, але бідної півночі. В основному фермери, дрібні торговці, а також поліцейські підтримують уряд Інглюка Шинаватри, оскільки вони очікують, що він продовжить політику їхнього брата Таксіна.

Таксін Шинаватра був главою уряду з 2001 по 2006 рік і зробив себе популярним серед бідних класів. Він інвестував у сільську інфраструктуру та вжив заходів проти наркобаронів. Таксін був скинутий військовими в 2006 році за звинуваченням у зловживанні службовим становищем та корупції. З тих пір він живе в еміграції в Дубаї. Протести виникли в листопаді 2013 року щодо закону про амністію, який хотіла прийняти його сестра і який, мабуть, дозволив би йому повернутися до Таїланду. Для середнього класу і вищого класу він ворог, його сестра розглядається в жовтих сорочках як його "маріонетка".

вже не особливо великий. Король Пуміпон, який працює на посаді з 1946 року і, таким чином, найдовший правлячий глава держави у світі, досі користується високим ступенем поваги з обох сторін, але роками важко хворий і навряд чи втручається активно - посередницько в політику. Зокрема, жовті сорочки прагнуть бути відданими королю. Вони звинувачують своїх опонентів у невідданості королю (досить). За словами політолога Пола Чемберса, зі смертю Пумібона потужність палацу буде і надалі падати. "Тиск на політичний плюралізм став занадто великим".

Натомість демонстранти хочуть створити в Бангкоку "Народну раду", яка повинна розробити конституційні зміни - правда, без будь-якої демократичної легітимації. За останні кілька днів насильство загострилося. Хоча заворушення на початку повстання в листопаді вже призвели до дев'яти смертей, протести були в основному мирними.

Зараз, незадовго до виборів, ситуація погіршується. Сутін Таратін, речник опозиції, був вистрілений у голову під час розмови з демонстрантами, заявив речник протестного руху. Таратін став десятою жертвою. Наразі поранено понад 500 людей.

Нон Суттінан з Чіангмая не приховує свого ентузіазму щодо чинного уряду, але - що характерно для тайців - не заходить так далеко, щоб критикувати демонстрантів. Нон відкидається на стільці. Вже пізно. Працівник готелю довго працював, і він втомився.

Телевізійний передавач увімкнено у фоновому режимі і дозволяє яскравому музичному шоу мерехтіти на плоскому екрані. Там панує ідеальний телевізійний світ. Новини з Бангкока не мають на меті турбувати гостей, які пізно повертаються додому. Місто повстання далеко.