Відсутність лікарів Зцілення замість роботи
Останні новини тут!
Невролог Клунк живе в Німеччині 15 років. Вона приїхала з Росії зі своїм чоловіком, який також є лікарем. Біля нього вона відчула, як важко може бути те, що призводить до визнання професії, яку вона вивчила в Німеччині. До того, як йому дозволили працювати лікарем, її чоловік працював у віддалених клініках без зарплати, а вона жила в будинку з двома дітьми. Потім вона роками працювала його помічником, але після розлучення, за її словами, їй доводиться \ "заробляти собі хліб \".
“Перевірка еквівалентності” перед медичною асоціацією
Повернувся на місце свого дитинства: росіянин Михайло Єрмаков
Повернувся на місце свого дитинства: росіянин Михайло Єрмаков
Він вважав, що лікар чи медсестра завжди можуть знайти роботу де завгодно, каже Михайло Єрмаков. Зараз він знає краще. Як і Марія Клунк та 19 інших лікарів, переважно з країн колишнього Радянського Союзу, Єрмаков на початку року пройшов "тест на еквівалентність" у Медичній асоціації. 17 з них пройшли, четверо зараз мають роботу. Одна учасниця, яка також отримала ліцензію на медичну практику, зараз працює за іншою професією.
А інші - чи всі вони стануть лікарями за кілька місяців? Так, говорить Регіна Вейц. Вона має певний досвід у цих речах. Від імені Фонду Отто-Бенеке вона минулого року супроводжувала проект інтеграції лікарів і не лише познайомилася з учасниками групи, а й з різними перешкодами, що перешкоджають їх професійній інтеграції. Хоча всі вони пройшли медичну підготовку, кожен випадок був дещо іншим, і різні установи несли відповідальність за вирішення різних труднощів. Один з них є громадянином Німеччини, який репатріюється, інший - з Росії, Узбекистану чи Сербії - зберіг своє громадянство походження та повинен поновити дозвіл на роботу, наприклад.
«Батогом» на мозок
По темі
* Ви розбагатієте як лікар?
* Сільський лікар із переконання
* Медичні працівники ще не є лікарями
Загалом, проект - це історія успіху. Міністр охорони здоров'я Бранденбурга Дагмар Ціглер (SPD) сподівається, що всі медичні працівники будуть активно діяти в її країні: "Ми залежамо від наших добре навчених лікарів", - сказала вона під час урочистої передачі сертифікатів.
Михайло Єрмаков живе в Потсдамі, де він провів "прекрасне дитинство" між 1967 і 1973 роками: дитиною двох радянських військових лікарів, які дислокувались у Потсдамі. У нього є багато фотографій того часу, які його батьки демонструють перед визначними пам'ятками міста або за столом у розмові з відомим, нещодавно померлим судово-медичним лікарем Отто Прокопом із Шарі. У армійській школі він вивчив англійську, а не німецьку мову, каже Єрмаков, і хоча тоді він мав контакти з німецькими дітьми, його німецька стала іржавішою понад тридцять років. Як і його бабуся, він випускник Ростов-на-Дону медичного училища і, як і вона, невролог та психіатр. Працював у екстрених службах, у реанімації, лікуванні наркоманії. Перед тим, як переїхати до Німеччини наприкінці 2005 року, він чув, що може працювати тут за своєю професією.
Але це виявилося важко, або, як висловився один з його колег за допомогою маленького голосового комп’ютера: інтеграція - це «хлист» на мозку. Комп’ютер також запропонував термін, що насправді потрібно іммігрантам: за допомогою «фюрера» легше знайти найкращий мовний курс, отримати правильну інформацію та вилучити нетрадиційне індивідуальне рішення від влади. Іноді говорили, що Єрмаков пройшов вікову межу в п'ятдесят років, іноді бажаний курс обкладався платою, а центр працевлаштування не покривав витрат. Для нього порятунком був проект інтеграції лікарів.
Не всі шлюби пережили стрес
Пізнім репатріантам стає трохи простіше: Вальтер Жуков з Тули
Пізніше репатріантам стає трохи простіше: Вальтер Жуков з Тули
Більшість лікарів говорять про труднощі іммігрантського життя із помітним небажанням: \ "Я сама прийняла рішення \", каже Зінаїда Фоменко, \ "Я не можу нікого звинувачувати. \" Нові люди, іноземна мова, це означає завжди і скрізь стрес. \ "Зіркою \" групи став 51-річний Вадим Романов, який відразу після складання іспиту зайняв посаду гінеколога в клініці Карла-Тіма-Клінікума в Котбусі влаштуватися на нову роботу. Близько десяти відсотків із 320 лікарів клініки Котбуса - іноземці. Вони приносять із собою надзвичайно різні мовні навички, каже заступник медичного директора Томас Ерлер. Ось чому він працює на практичному курсі німецької для своєї клініки. Оскільки лікар \ "повинен постійно спілкуватися \", мова є \ "вирішальним інструментом \".
Торакальний хірург Вальтер Шуков є одним з молодших учасників проекту у віці 35 років і мав менше проблем з адаптацією, ніж його старші колеги. Він прибув з Тули в Росії на початку 2007 року як репатріант і тепер має ліцензію на медичну практику - і перспективу на роботу. Розум і впевненість у собі просто вискакують з його петлиць. Але без проекту докторської інтеграції, за його словами, він не впевнений, чи зміг би він скласти іспит, оскільки він не уявляв, що буде проходити іспит або що йому доведеться прочитати для цього. Жуков хвалить німецькі підручники з медицини: вони написані добре і зрозуміло. І як Марія Клунк та Михайло Єрмаков, він хвалить професора Гюнтера Лінсса, який готував групу до іспиту. Взагалі, лікарі не скупі на слова похвали за кожного, хто їм допоміг. Але перш за все з чоловіками помічається, що супровід може розпочатися ще раніше і бути ще ближчим до кожної людини. Не всі шлюби пережили стрес інтеграції.
Лікарі до центру вакансій
З березня по грудень 2008 року 21 лікар спочатку вивчав німецьку мову протягом трьох місяців та 520 годин навчання, 120 годин з яких вони отримували індивідуальні уроки підтримки. Потім було чотиримісячне стажування в лікарнях Бранденбурга, і у три вихідні вони зустрічались для обміну досвідом. У третій частині компанії вони були спеціально підготовлені до \ "тесту на еквівалентність \" перед медичною асоціацією. Тест, каже Регіна Вайц з Фонду Отто Бенеке, має все: ви навряд чи можете пройти його самостійно.
Останній поштовх для компанії, повідомляє офіцер з питань інтеграції в Бранденбурзі Карін Вейя, надійшов від єврейської громади в Потсдамі. У Міністерстві охорони здоров’я була концепція подібного проекту, оскільки проблема була відома давно, але коли муніципалітет представив список близько двадцяти лікарів, які не могли працювати, рішення про остаточні дії було пришвидшено . Замість того, щоб відправляти лікарів - більшості з них від 45 до 50 років - до центру зайнятості, де вони отримують допомогу по безробіттю II, або спостерігати за тим, як вони заробляють гроші на чорній роботі, метою було прокласти собі шлях до своєї професії. А оскільки в Бранденбурзі бракує лікарів, інтереси іммігрантів відповідають інтересам їх нової батьківщини. 150 000 євро з Європейського соціального фонду та державного бюджету було достатньо, щоб залучити 17 досвідчених лікарів протягом одного року.
Незаконне в Бельгії
Зараз пані Фоменко має трирічний контракт у Крейнскранкенхаузі Пренцлауер, і якщо все складеться добре, вона може пройти експертизу протягом цього часу. Вона вже 19 років працювала у своїй професії, але до першої роботи в Німеччині у неї був справжній переляк. Її німецька мова хороша, як у Марії Клунк. Пані Фоменко отримала сім відхилень у своїх заявах, оскільки Бранденбург шукає лише фахівців у галузі гінекології. Пані Клунк знайшла свою ідеальну роботу там, де проходила стажування: На її думку, клініка в Беліці є однією з найпопулярніших адрес для хворих на Паркінсона, вона щаслива, що може там працювати.
Австрійці до Східної Німеччини
Бранденбург відкриває нові можливості для забезпечення медичної допомоги в країні, навіть коли все більше і більше регіонів є малозаселеними, і посади лікарів там важко заповнити. За оцінками Міністерства охорони здоров'я, близько 450 лікарів у Бранденбурзі вже мають закордонне коріння. Типовий проект \ "Громадська медсестра \" став стандартною пропозицією на початку 2009 року. Всюди в Німеччині медичні сестри, оснащені сучасними технологіями, можуть врятувати старих або немічних пацієнтів при особистому відвідуванні практики або полегшити домашній виклик лікаря для звичайних питань.
"Перший ступінь втрати ресурсів"
Членство Польщі в ЄС принесло певне полегшення. Відтоді польським лікарям більше не доводиться наполегливо повторювати навчання в Німеччині, щоб мати можливість працювати тут, але вони мають юридичне право на визнання їхньої професійної кваліфікації. Багато польських лікарів працюють у лікарнях міст на Одері.
Ви ще не на самому початку. Фонд Отто Бенеке, некомерційна асоціація, яка була заснована в 1965 році за ініціативою німецьких студентських асоціацій і діє за дорученням федерального уряду, має досвід позапрофесійної допомоги іммігрантам. Регіна Вайц також взяла на себе "догляд" за проектом інтеграції лікарів у Бранденбурзі. Вона буде супроводжувати випускників до їх першої роботи в новій країні.