Але D; де Гутт d; золото, Кліші та Тхорі
Цей район та ці міста Іль-де-Франс більше не відомі. І все-таки. Хто ще пам’ятає походження їх топоніміки? Наш оглядач Клод Данетон (1935-2012) вивчав це питання в одній зі своїх хронік. Ось вона.
Опубліковано 07.07.2017 о 6:00
Район Goutte d'Or, на дні Монмартру, в Парижі, - це колишня місцевість, названа так через виноградні лози з білого винограду, які колись носили і які були відомими за часів Сен-Луї. І я, мабуть, був топонімістом в іншому житті, бо люблю занурюватися в історію топонімів. Ось чому я в захваті від соковитого тому «Імена місць Іль-де-Франс» завдяки колосальній ерудиції Маріанни Мулон, архівіст-палеограф Національного архіву та лауреат премії Альберта-Даузата в 1995 році. Оскільки в цій справі потрібна неймовірна наука про старі грімуари, щоб втручатися в ліс слів, які слід інтерпретувати на латинській мові, слів, які часто писали середньовіччя.
Найдавніші сертифікати обов’язково є найкориснішими. Місця, про які згадувала слава у далекі часи, частіше з’являються у віддалені дати. Кліші, де з 6 століття будувався меровінгський палац, в 625 і 717 рр. Називали Кліппіаком. Але чи це особисте ім'я, Клеппій? або радикальний хлопок, який викликав би кам'янистий грунт. Знання рельєфу може полегшити певні сумніви або породити їх: Тойрі, відомий як Торіакум у 12 столітті, міг представляти людське ім'я Таврій; “Однак Thoiry знаходиться біля підніжжя пагорба 188 метрів, на який, можливо, йшлося. У цьому випадку стовбур був би долатинським тор, присутній у латинських торах, "опуклість землі" та у валлійському twr ".
Матрона, яловичина та вівці
Таверна, на старому опідумі поблизу Шос-де-Жуль-Сезар Таберніякум у 8 столітті, могла представляти радикальну таберну, "магазин, кабаре". Імен німецьких чоловіків, за якими стояли місто, вілли та суд, в Іль-де-Франс багато свідків сільськогосподарських поселень наприкінці римського періоду. Імена жінок не відсутні, деякі ферми Меровінгів керували залізною рукою вдалих дам: Гуссенвіль, вілла Гунсан у 833 році, була фермою Гунзи. Найнвілл в Ессоні не носить цього імені за те, що його заснував дуже маленький чоловік, а тому, що він безперебійно працював під владою грізної матрони на ім'я Ната!
Тому що часті помилкові тлумачення. Лонгжумо, на південь від Парижа, зустрічається у формі Лонджумеля в 13 столітті; але приблизно в 1000 році місто назвали Нонгемеллум. Це слово походить від Новіомага, прикрашеного латинським зменшувальним еллумом, тобто "новим маленьким волхвом"; радикальний магос Галлуа позначає рівнину, поле, ринок. Отже, це «новий невеликий ярмарок», але цей незрозумілий Нонгемель був переосмислений у середні віки грою наближених звуків, яка, здавалося, мала сенс у Лонджумелі. Що турбує, Лонджумо довгий час (ще у 18 столітті) був одним з найважливіших ринків худоби, що постачав Париж яловичиною.
У серії плутанин необхідно процитувати Гойя, який представляє старого французького оуля, «вівцю», родича «отари» священика. Les follies, заміські будинки 18 століття, побудовані в сільському дусі сміючись Ж.-Ж. Руссо, походять від листя у значенні "притулок для листя", а не так, як переконали всі республіканці 19 століття ., тим краще зневажати Режим Ансієна з шалено руйнівною розкішшю. Скажімо, помилка була спокусливою, і вітер політики вирвав би капусту!
Знайдіть хроніку Клода Данетона (1935-2012) щоп’ятниці. Письменник, актор і великий захисник французької мови, він жадібно вев рубрику Задоволення слів на сторінках Літературне Фігаро.