Ви цитуєте Біблію щодня (не обов’язково знаючи її)
«Перегляньте Іуду», «ні на йоту не змінюй», «віддай Цезарю». Ці вирази повсякденної мови мають одне спільне, але яке? Насправді все це проблеми. Євангелія! Ви можете цитувати Біблію частіше, ніж ви думаєте.
Опубліковано 24.09.2019 о 07:00, оновлено 24.09.2019 о 12:29
Те, що ви ніколи не читали Євангеліє, не означає, що ви в безпеці від цитування. не усвідомлюючи цього. Протягом століть французька мова збагачувалась безліччю ідіоматичних виразів, що походять безпосередньо зі святих писань. “За дві тисячі років християнської історії ці тексти настільки глибоко поінформували (у сильному сенсі“ надати форму ”) нашу культуру, наші думки та наші способи розмови, що кожен із них зберігає форму знайомства, імпліцитного поблажливість ». Пояснює філософ Денис Моро, автор маленької книжки, яка використовує деякі найпоширеніші вирази, щоб показати свою зв’язок із життям та словами Ісуса. Його теза полягає в тому, що, незважаючи на те, що сучасне суспільство значною мірою відвернулося від релігії, наші уявлення залишаються поглибленими християнською культурою, оскільки саме тут наша коріння сягає своїм корінням. Слід також сказати, що Євангелія сповнені дрібних знайомих образів. І недарма! Ісус хоче говорити з усіма людьми, а не лише з найграмотнішими серед них. Тому він не соромиться вибирати дуже значущі метафори, щоб дати зрозуміти собі найбільшу кількість.
● "Поверніть Цезарю те, що належить Цезареві"
● "Ви можете впізнати дерево за його плодами"
Тобто, добрий вчинок може бути плодом лише наміру, який сам по собі є добрим. Або навпаки, якщо робота погана, це результат аморальної совісті. Цей вислів, який використовується в повсякденній мові з ХІІІ століття, насправді є розумним синтезом двох антагоністичних традицій у моральній філософії: інтенціоналізму, який вважає, що саме намір робить дію доброю, та консеквенціалізму, який на навпаки, цікавиться лише результатом: дія хороша, якщо її результат хороший, крапка. Отже, консеквенціалісти - це люди, які вважають, що "пекло вимощене добрими намірами". В євангелії Ісус тісно пов’язує волю і вчинок, який вона виробляє: «Добре дерево не дає гнилих плодів; також гниле дерево не приносить хороших плодів. Кожне дерево, насправді, можна впізнати за його плодами: інжир не збирають з колючок; виноград також не збирають з варення. Добрий чоловік черпає добро зі скарбу свого серця, який є добрим; а погана людина черпає зло зі свого серця, яке є поганим "(Лука, 6, 43-45).
● "Відливання першого каменю"
Кидати когось камінням - це засуджувати або критикувати його. У єврейському законі це не переносний, а буквальний вираз: жінка-перелюбниця вбиває камінням. І все ж одним із найвідоміших вчинків Ісуса є відмова засудити одну з цих жінок, яку привели до нього. Його запитують, чи слід стратити його, а Ісус відповідає: "Хто серед вас, хто без гріха, той першим кине в нього камінь" (Іван, 8, 7). І дивно. всі йдуть, і ніхто не кидає першого каменя! Цей уривок із життя Ісуса міститься лише в Євангелії від святого Іоанна, яке більше за інших наполягає на понятті прощення, «милосердя», що є важливим для християн ставленням. Джульєн Грін має хороший роздум про це у своєму журналі: "Для кидання каменів у вас були б дуже чисті руки, але чисті руки чудові тим, що вони не кидають каміння".
● "Переглянути Юду"
Юда - це друг Ісуса, один з дванадцяти апостолів, яким він оточив себе, і який, тим не менш, зрештою зрадив його і передав єврейській владі. Це ввечері, Ісус щойно поділився останньою трапезою зі своїми учнями, коли «прийшов Юда, один з Дванадцятьох, і з ним натовп, озброєний мечами та палицями, посланий первосвящениками, книжниками та старшими» (Марк, 14, 43). Після арешту Ісуса євангелія зазначає, що розкаяний Юда повернув виграні ним гроші як ціну за свій злочин і закінчив своє життя. І все-таки в просторіччі «Юда» став синонімом зрадника, шпигуна. І саме так ми називаємо невеликий отвір, пробитий у дверях квартири, і який "видає" присутність відвідувача на порозі дверей, дозволяючи мешканцеві приміщення підглядати за тим, що відбувається його посадка!