Поодинці про Транссибір Тисяча і один живе з Москви; Владивосток - брошка; G; ралдін Данбар -

• резюме
• Деталі продукту
• Гарантії
• Аксесуари в комплекті

• Дата випуску	листопад 2012
  Редактор	Трансбореальний
  Колекція	Пробудження
  Формат	14см х 22см
  Кількість сторінок	312

• Джеральдін Данбар вирішила відновити зв’язок з Росією через Транссиб. Вона справді жила і працювала там з 1996 по 1999 рік і все ще ностальгує за цим. Тому в 2004 році вона сіла на "поїзд поїздів", щоб дістатися до Владивостока за кілька місяців, тоді як подорож може бути завершена за сім днів. Російськомовна та обізнана в реаліях країни, Джеральдіна Данбар з точністю та талантливо розповідає про еволюції та суперечності нового російського суспільства. Її подорож на поїзді та безліч зупинок, які потрібно. Подивіться решту

  
  • Ціна Fnac
  • 8 використовується від 13 € 87

  • На складі партнер-продавець

    Звичайна доставка: 3 € 99 Доставка додому, без відстеження доставки. Доставка з 13.02 по 03.03

    Гусенична доставка: 4 € 99 Доставка додому з відстеженням доставки. Доставляється в період з 13.02 по 03.03

    Рекомендована доставка: 5 € 99 Доставка додому, з відстеженням вашої доставки, вручну Доставляється між 13.02 і 03.03

    Коментар продавця:

    Продається momox, спеціалістом з інтернет-продажу вживаних предметів культури. Наша продукція ретельно перевіряється нашими командами. Конкурентоспроможні ціни до -80% від нової ціни. Доставка від 5 до 20 робочих днів. 300 000 задоволених клієнтів.

    • Задоволений або повернено гроші
    • Сервісне обслуговування Fnac 7 днів на 7
    • Безкоштовне повернення в магазині
    • Оплата до доставки

    Поет, письменник і чоловік церкви, Джонатан Свіфт відомий завдяки "Подорожам". Поет, письменник і священнослужитель Джонатан Свіфт відомий Лесом. Читати далі

    "Зустрічі прекрасні, немає нічого дорожчого [.]. Завжди щось залишається.

    • резюме
    • Поради Fnac
    • Думка клієнтів
    • Характеристика

    резюме

    Джеральдін Данбар вирішила відновити зв’язок з Росією через Транссиб. Вона справді жила і працювала там з 1996 по 1999 рік і все ще ностальгує за цим. Тому в 2004 році вона сіла на "поїзд поїздів", щоб дістатися до Владивостока за кілька місяців, тоді як поїздка могла бути завершена за сім днів. Російськомовна та обізнана в реаліях країни, Джеральдіна Данбар з точністю та талантливо розповідає про еволюцію та суперечності нового російського суспільства. Її поїздка на поїзді та численні зупинки, які вона зробила між Московією та Тихим океаном, також дозволяють їй викликати контрасти та спотворення між мегаполісами Західної Європи та містами Східного Сибіру. З душею автор ділиться своїм захопленням слов’янською культурою, корінням якого є його працьовите спілкування з великими письменниками. Технічний додаток про подорож Транс-Сибіром та літературний додаток на поїзді з російської літератури доповнюють цю розповідь жінки, яка не боялася подорожувати "по-російськи", в Росію для туристів і до 3-го класу, щоб зрозуміти прагнення цілого народу.

    Джеральдіна Данбар, яка народилася в Лондоні в 1972 році у батька з Південної Африки та матері француженки, провела своє життя у Великобританії. Вивчивши російську мову в середній школі, вона здійснила свою першу поїздку до Росії в 1992 році і продовжила пригоду автостопом по Криму. Власниця DEA зі слов'янських студій, Джеральдіна Данбар помножила час перебування в Москві, де вона працювала в BBC, а потім займалася рекламою. Вона повернулася туди в 2004 році, щоб здійснити свою мрію: подорожувати на борту Транссибу.

    Витяг з книги:
    Екстракт:
    Перший контакт із російською мовою та культурою відбувся у 1984 році, коли мати заохотила мене вибрати російську мову другою мовою в Лондонській ліцеї Франсуа. Досі пам’ятаю аркуш, на якому були вказані основні мови, які викладають у школі: іспанська, німецька, італійська, російська. Потрібно було перевірити одну з чотирьох коробок. Мати, керуючись неймовірною інтуїцією, дала мені зрозуміти, що російська мова, крім своєї краси, була мовою майбутнього, бо радянська держава не була і не могла тривати. Його думка, м’яко кажучи на той час ексцентрична, була мотивована глибоким гуманістичним почуттям: «Люди, які там живуть, такі, як ми з вами, не слід плутати пропаганду з людьми. Ми всі на одній землі; триста мільйонів людей живуть там, ваш обов'язок їх знати ". Я хотів їй повірити і, водночас, боявся чужих очей. Якими б не були режими, які слідують один за одним, жодна особа не оминає погляд інших. Іноді відкриті, часто закриті, тому руйнівні. Мої товариші, як я боявся, були одностайно здивовані моїм неортодоксальним вибором.
    

    ---