Собака, яка втратила кору від Eoin Colfer, оплачувала поштову оплату при замовленні

Переклад: Герцке, Інго; Ілюстрація: Лінч, П. Дж.

Скільки він себе пам’ятає, Патрік хотів собаку. Приятель. Друг. Але у його батька алергія на собачу шерсть. Але цього літа він їде до міста з матір’ю та без батька. Тепер його бажання раптом збулося. Що за цим стоїть?
Маленьке, поки що безіменне щеня, якого вибирає Патрік, мав лише поганий досвід з людьми у житті своєї молодої собаки. Переживання настільки погані, що він втратив гавкіт. Як Оз, як його називає Патрік, може коли-небудь довіряти хлопчикові? Це буде довгий ... ще

Маленьке, поки що безіменне щеня, якого вибирає Патрік, мав лише поганий досвід з людьми у житті своєї молодої собаки. Переживання настільки погані, що він втратив гавкіт. Як Оз, як його називає Патрік, може коли-небудь довіряти хлопчикові? Це буде довгий шлях.

Незвична, зворушлива історія автора бестселерів Еойна Колфера, творця "Артеміди Фоул", розповідає з двох точок зору.

Деталі продукту
Дитяча книга Орелла Фюсслі
Опублікував Орелл Фюсслі
Оригінальна назва: Собака, яка втратила гавкіт
Стаття № видавництва: 03577
3-е вид.
Кількість сторінок: 139
Вікова рекомендація: від 8 років
Дата випуску: 19 липня 2019 р
Німецька
Розміри: 213 мм x 147 мм x 20 мм
Вага: 302г
ISBN-13: 9783280035771
ISBN-10: 3280035775
Номер товару: 55694812

" Собака, яка загубила гавкіт ", безумовно, у вищій лізі, ніж будь-яка інша відома серія тварин."

The Sunday Times

Гавкання не можна сприймати як належнеЛіжко у скрипці: Еоін Колфер приносить щастя дітям та собакам

«Моя собака» звучить не особливо незвично. "Мій хлопчик" швидше за все. Принаймні, якщо собака так говорить. Або думає. Звичайно, не можна знати, що і як думає собака. Еоін Колфер теж цього не може зробити - і тоді він може.

Ірландський автор бестселерів прославився приблизно в той самий час, коли Дж. К. Роулінг, який також народився в 1965 році, прославився "Гаррі Поттером" і прославився своєю партією в таких серіалах, як "Артеміс Фаул" і "Флетчер Мун", якщо не зовсім, як Роулінг. Зазвичай він завжди має одну ногу у царині фантазії, наукової фантастики або суміші обох. Однак цього разу Колфер залишає всі надприродні та технічні засоби і повністю покладається на емпатію, як у людей, так і у собак.

Колфер дає голосу маленькому дворняжному цуценю, не зважаючи на великі почуття, що призводить до страшного кітчу. Вже про початок "Собаки, яка втратила кору" розповідається повністю з точки зору цуценя, а згодом своєрідна досвідчена мова собаки та розповідь людського погляду переплітаються просто, але дуже вміло. У цій книзі розказано дві історії подолання горя та емансипації, які ведуть до спільної втіхи.

Перший "мій хлопчик", собака, яка є просто собакою, оскільки ще не має імені, почувається абсолютно неправильно. Стільки про безпомилковий інстинкт тварин. Оскільки цей пес так сильно сподівається, що для нього все покращиться, саме через це він пригнічує власні внутрішні попередження. Тепер слід жахлива картина всіх місць та новин, які цього року, як завжди, застерігають від необережної покупки тварини як різдвяного подарунка для дитини. Люди, котрі вже пахнуть беззаконням, подарували цуценя в подарунок своєму синові, а тортури, яким собака вже піддається під ялинкою і які Колфер описує з точки зору зловживаних, а також істот собачої дитини, важко прочитати страждати.

Тим не менше, Колфер, який кілька років також викладав у початковій школі, дозував жах таким чином, що він зрозумілий навіть для молодих читачів і швидко призводить до надії. Бо у собаки без гавкання є дитина без батька. І прекрасна назва "Оз".

Майже здається, ніби Колфер згадує голівудські постановки для дітей-тварин, які виходили на телебаченні в його юності, як і на материковій Європі. Але хлопчик Патрік, близько десяти років, зі смартфоном та балахоном, врешті-решт, сучасна дитина, захищена, впевнена у собі, також визнаючи свої слабкі сторони. Єдине, з чим він не справляється, - це свій відчай.

Колфер вплітає історію розпаду сім'ї, в якій батько залишився жити до нової жінки в Австралії - Оз - і не зміг знайти сміливості поговорити про це зі своєю дитиною, історією травмованого собаки, яким опікується Патрік: І дитина, і собака повинні знову знайти рівновагу та голос.

Графітні ілюстрації П. Дж. Лінча відіграють особливу роль. Подібно до того, як можна подумати, що нам розповідають лише просту історію в стилі "Лессі", майже фотореалістичні малюнки Лінча на перший погляд можуть ввести в оману. Але ілюстрації Лінча, які розміщені в тексті, знімають сумні моменти з верху, зображують зворушливі зусилля дитини захистити переляканого собаку і майже на межі графічних романів беруться за розповідні завдання. Тому що в тексті залишилося чимало перфомантів, які приховані на малюнку, як жартівливі, так і приховані сльози.

Лінч - майже співавтор цієї незвичайної історії, яка також має неабиякий шарм, оскільки музика відіграє в ній головну роль. Дід і мати Патріка - викладачі музики, він також грає на скрипці, весь будинок співає і звучить. Що дарує Озу незвичне ліжко у скрипці і видає такі дивовижні речення, як: «Оз завив на тему Джеймса Бонда, одну з його улюблених мелодій». Не тільки тоді знімається останній сумнів у тому, що погані речі - ніщо перед лицем таких друзів на початку.

Еоін Колфер: "Собака, яка втратила кору". Роман.

З англійської Інго Герцке. З малюнками П. Дж. Лінча. Orell Füssli Verlag, Цюріх 2019. 142 с., Тверда обкладинка, 12,95 [євро]. З 6 р.