Десять віршів і телефон; Скажи мені правду про це; любов Скажи мені правду про кохання; - Звільнення
Оден знову з'являється у Франції з фотографією Х'ю Гранта в
обкладинка, оскільки його вірш «Похоронна пісня» актор читає у відповідній послідовності з 4 весіль та 1 похорону. Немає зв’язку між фільмом Майка Ньюелла та роботою Одена, між швидким споживанням одного і невичерпним використанням іншого, не кажучи вже про те, що Оден точно відповідав кіно. Він працював з англійськими режисерами документальних фільмів 1930-х (Школа Грірсона), і це була не комедія, це фільми про реальність неповнолітніх або доставку пошти. Але навіщо нам їхати і плювати в 4 весільні супи? Збірник "Скажи мені правду про кохання", складений з цього приводу, був придбаний в Англії сотнями тисяч зворушених глядачів, охочих знайти "той" вірш.
Десять віршів у книзі «Скажи мені правду про кохання», три з яких з’являються в галлімарському виданні «Poésies choisies» (1), які можуть здатися тонкими, але це не так. Це привід чи ніколи не часто відвідувати Вістан Х'ю Оден, британець, який народився в 1907 році, американець помер у Відні в 1973 році. Згадані вірші (написані між 1932 і 1939 роками, коли він виїхав до Сполучених Штатів) пропонуються англійською мовою, і супроводжується французьким перекладом, дозволяє кожному оцінити ритм і композицію, маючи запасне колесо значення, предмета. Зрештою, "тема вірша - це гачок, на якому можна вішати поезію", - сказав Оден своєму другові Стівену Спендеру в перші дні тріо, яке вони створили разом з Ішервудом. Майте на увазі, що вразило Спендера, про його крижану манеру вимовляти вірші: "він розділив кожне слово, як кліщами".
Перші дві строфи “Funeral Blues” накопичують деталі, із дедалі шаленішою енергією. Горе активно, дієслова диктують траур, спочатку в приватній сфері (собака, піаніно), потім у літаках і на всій вулиці: «Покладіть креп-банти на білі шиї у громадських голубів/Нехай дорожній міліціонер носіть чорні бавовняні рукавички (Прив’яжіть креп до білої шиї голубів,/Дайте чорні бавовняні рукавички співробітнику дорожнього руху) ». Той, хто залишиться, може потім розповісти про своє кохання, сказати, що це була «моя пісня» та «Я помилявся», думаючи, що це триватиме вічно. Фінальна строфа відлітає, скандал зі смертю поширився на космос. Як і в цілому вірші, перший і останній рядки відповідають один одному: «Зірки зараз не потрібні: загаси кожну; . Бо зараз нічого не може прийти до добра (відтепер ми не хочемо більше зірок; вимкніть їх усіх, бо зараз нічого не варте клопоту) ”. Не вистачає жодного слова, щоб римуватися з тими, кого це відлуння в олександрінах: це Бог, Бог. Залишається в напрузі, продовжуючи резонувати, очевидно звичайний термін, який символізує відсутність: "Зупиніть усі годинники, відключіть телефон (Зупиніть всі годинники, відключіть телефон)".
Рими ведуть любов до катастрофи, в баладах. O What is That Sound починається з далеких слухів про армію і закінчується приходом солдатів. Голос задає питання з подвоєною стурбованістю, інший заспокоює коротким тоном і йде: "Тільки їх звичайні маневри, шановний,/або, можливо, попередження" - одна з тих відповідей, які римуються з іншою половиною вірша ("Тільки їх звичайні маневри, кохана,/А може, попередження "). Врешті-решт, воно співається так само, але вже немає питання. Шуте: "Їхні черевики важкі на підлозі/І очі горять (Їхні черевики важкі на підлозі/І очі полум'яні.") В інших віршах жертви немає, незважаючи на напади часу: "Удар, і ти переможеш (Удар і будь завойовником)" - девіз коханця.
Скажи мені правду. грає менше на почуттях (Оден воліє думки), ніж на їх проявах. Якщо воно остаточне і нестабільне, що таке любов? Що за помилка? Маленький хлопчик чи пташка? На що це схоже? Що він робить? Зрештою, після численних витівок, "Він переверне моє життя?". Якщо піжама римується з ламою, а наводить із самогубством, то це тому, що найвідоміші речі (і вірші Одена) приховують таємниці. "Завжди є інша історія,/є більше, ніж кидається в очі/(є більше, ніж те, що око може вловити)", - говорить він у "Нарешті, секрет пронизаний" - Cl.D.
Збірка Poésies choisies (1976) у перекладі Жана Ламберта щойно перевидана Галлімардом (200 с. de l'Archipel (209 с., 98 ф.)