Еміграція L; відсотки шлюбного договору; ONA Office Notarial

Через різноманітність закордонних законів та норм міжнародного приватного права питання режимів власності подружжя є складним і виникає протягом усього шлюбу. Під час шлюбу подружжя може змінити національність, місце проживання або придбати майно в різних країнах.

Для того, щоб забезпечити постійність шлюбного режиму, бажано, щоб подружжя, які перебувають у міжнародному контексті (зокрема, за правилами автоматичної мінливості), уклали договір до шлюбу, щоб точно встановити закон та застосовний шлюбний режим.

Чи можемо ми укласти шлюбний контракт за кордоном ?

Шлюбний договір, справжній акт, можна скласти у місцевого нотаріуса в консульстві Франції у країнах, де він все ще виконує свої нотаріальні повноваження, або навіть у вашого нотаріуса у Франції, який може встановити це за допомогою довіреностей, якщо ви не може поїхати до Франції (див .: Створення довіреності за кордоном).

Гаазька конвенція від 14 березня 1978 року про режими власності подружжя набрала чинності у Франції 1 вересня 1992 року і тепер замінює норми загального права про режими власності подружжя.

Які закони можна обрати ?

Щодо вибору закону, що застосовується до їхнього режиму власності подружжя, згідно зі статтею 3 Гаазької конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя, що регулює подружжя, які одружуються з 1 вересня 1992 р., Подружжя не можуть призначити для управління своїм режимом власності подружжя таку наступних законів:

- законодавство держави, громадянином якої є один з подружжя на момент призначення цього статусу;
- законодавство держави, на території якої один із подружжя має звичайне місце проживання на момент цього призначення;
- закон першої держави, на території якої один із подружжя встановлює нове звичне місце проживання після одруження.
- Подружжя може також визначити, стосовно будівель або деяких з них, закон місця, де ці будинки знаходяться.

Приклад: Майбутні подружжя, він французький, а вона швейцарський, бажають прийняти режим поділу власності. Цей режим існує у французькому законодавстві, як і у швейцарському, і його зміст майже ідентичний. Повинні бути чітко вказані чинне законодавство та обраний режим.
З іншого боку, шлюбний договір про поділ майна з посиланням на французьке законодавство, складений французьким нотаріусом, між іспанцем та італійцем, які не мають звичайного місця проживання у Франції і які не оселяться у Франції, буде недійсним.

Форми акту

Призначення чинного законодавства здійснюється у формі чіткого положення, що випливає із шлюбного договору. Договір є чинним, якщо він відповідає національному законодавству, що застосовується до режиму власності подружжя, або внутрішньому законодавству, що діє в місці, де було укладено договір. Якщо шлюбний договір, що регулюється англійським законодавством, складається під приватним підписом, він буде дійсним.

Чи дійсний у Франції варіант, виданий під час святкування шлюбу за кордоном? ?

Деякі закордонні кодекси можуть включати кілька правових режимів або передбачати, що під час святкування шлюбу подружжя може висловити свою волю на користь конкретного режиму. Цей варіант режиму подружжя під час святкування шлюбу, укладеного подружжям перед іноземним реєстратором, являє собою дійсний вибір закону та режиму, якщо цей варіант зроблений відповідно до положень, передбачених національним законодавством. місце святкування шлюбу.

Це має місце на Маврикії, Малі, Габоні, Мадагаскарі, Монако ... Цей варіант слід оцінити в умовах обмеженого вибору законів, передбачених статтею 3 Гаазької конвенції. Але якщо він дійсний, режим, обраний подружжям, повинен застосовуватися так само, як шлюбний договір.
Законодавство Сенегалу передбачає, наприклад, під час святкування шлюбу можливість вибору між трьома режимами: поділ власності, режим приданого та режим громади щодо участі в меблях та призовах. Опціон здійснюється у формі декларації, зібраної реєстратором, і фіксується у свідоцтві про шлюб відповідно до статті 65 сімейного кодексу (пункт 1 статті 370).
Аналогічно, стаття 162 абз. 2 Цивільного кодексу Італії передбачає, що "вибір режиму поділу власності може бути оголошений в акті святкування шлюбу". Тоді подружжя вважається одруженим за режимом поділу власності згідно з італійським законодавством.

Однак, щоб скористатися цією опцією, необхідно з’ясувати, чи можуть подружжя підкорятися законодавству країни, де проходить шлюб. Якщо взяти приклад Італії, коли мова йде про пару - італійську дружину, французького чоловіка - вибір італійського законодавства та італійський режим поділу власності, згідно зі статтею 162, ал. 2 Цивільного кодексу Італії, є цілком чинним, і слід вважати, що подружжя перебуває під італійським режимом поділу власності. Це було б так само для французької пари, яка живе в Римі.

У цих двох випадках або національне законодавство подружжя, або місце проживання дозволяють приєднатися до італійського законодавства. З іншого боку, якщо двоє французів, які проживають у Франції, просто вирішать одружитися у Венеції, той варіант, який він зробить відповідно до статті 162 Цивільного кодексу Італії, буде недійсним, оскільки він не відповідає статті 3 Конвенції Гааги. Якщо вони хочуть бути розділеними майном, у них немає іншого вибору, як укласти шлюбний договір перед своїм нотаріусом у Франції.

Якщо шлюб святкується за кордоном, чи є якісь особливі формальності ?

Якщо ви одружуєтеся за кордоном, під час транскрипції вашого шлюбу до консульства Франції потрібно буде вказати, що ви склали шлюбний контракт, щоб це було зазначено на полі транскрипції свідоцтва про шлюб. Про існування шлюбного договору також буде зазначено в сімейній книзі, що видається зацікавленим сторонам. Згадка, нанесена як на полі транскрипції свідоцтва про шлюб, так і в сімейній книзі, вказуватиме лише дату укладання договору та ім’я та місце проживання нотаріуса, який складає документи, але жодних деталей про обраний режим подружжя.

Джерело: Еміграція: Відсоток шлюбного договору
Нотаріуси Франції. 17.08.2017.
Прочитати статтю.