Література - Нобелівська премія Олексійовича зміцнює культурну сцену - культуру

"Якщо ви хочете краще структурувати своє життя, вам потрібна мужність, щоб залишити прогалини"

Робота, сім’я, друзі: Як вам вдається відслідковувати речі? Як розпізнати важливі життєві завдання - і чому це іноді допомагає приховати мобільний телефон.

Нічого не пахнути, нічого не смакувати

Тим часом обмеження на запах і смак вже давно встановлені як один з основних симптомів пацієнтів Covid 19. Як це виникає.

Відпочиваючі з Вальхензе

Берндт і Крістін Пангерл керували кемпінгом у Вальхензе 18 років. Про примхи різних типів кемпінгів та як це сталося, що свята ставали все більш напруженими.

Як ми переживаємо зиму?

Надворі похмуро і холодно, найближчі місяці будуть непростими, це точно. Поради експертів зі стресу антарктичним дослідникам щодо того, що може допомогти проти самотності.

Дама рідко б’є

Лише 15 відсотків шахістів - жінки. І лише одна жінка в даний час у світовому рейтингу. Чому досі особливо, коли жінки перемагають чоловіків у шахах?

Потерпілі повинні викупитися

Процеси вбивства, подібні до справи Любке, показують, що родичі не повинні чекати правди від злочинця - або покаяння. Вони лише завдають собі біль. Чому протистояння в суді все-таки допомагає.

"Більше не можна економити в плані персоналу"

Deutsche Bahn завдає рекордних збитків під час пандемії. Клаус-Дітер Хоммель, новий глава залізничного союзу EVG, попереджає: Криза в Короні суттєво змінює рух транспорту - і конкуренція з боку Google загрожує.

"Пошук 20 продуктів в Інтернеті не дуже зручний"

Бос Tegut Томас Гутберле пояснює, як Corona змінила поведінку покупців, чому він працює з Amazon і які продукти розвиваються в пандемії.

Дякую, люблю залишатися на морозі

Це, безумовно, найкраще, щоб інші складали для нас плани, пише Аня Кампманн. Але їй стає неприємно. Про питання свободи.

Література: Нобелівська премія Олексійовича зміцнює культурну сцену

Мінськ/Москва (dpa) - У російськомовному світі письменник завжди був більше, ніж письменником. Ось чому Нобелівська премія за літературу для Світлани Олексійович змінює культурну та політичну вагу - особливо в такій маленькій країні, як Білорусь.

Безпосередньо з каналу новин dpa

Але нагорода за російськомовного 67-річного автора з Мінська також випромінює величезну сусідку Росію, якою керує кремлівський бос Володимир Путін.

Молода білоруська культурна сцена сподівається на зміни. "Ми сподіваємось, що інтерес до Білорусі та білоруської культури зростатиме", - сказала авангардна художниця Таня Арчимович із агенції dpa. Редактор мінського культурного порталу pARTIzan каже, що існує великий потенціал. "Але культура і суспільство в Білорусі багато років були ізольованими, перебувають на задньому дворі глобальних дискусій".

Ізоляцією білоруси зобов'язані своєму багаторічному президенту Олександру Лукашенко, якого також називають "останнім диктатором Європи", вірним васалом Росії. "Батька" (маленький батько) править з 1994 року, і в неділю (11 жовтня) він хоче бути обраним на п'ятий термін. Через кілька годин після оголошення Нобелівської премії він вигукнув дивне привітання Олексійовича: "Ваша робота не залишила байдужими білорусів, а також читачів багатьох країн світу".

Вперше, коли мова йде про Білорусь, світ не лише думає про Лукашенко чи Чорнобиль, сказав Арчимович. Олексійович виходить на сцену з усім моральним авторитетом, яким наділяється Нобелівська премія. Тут президент стає менш важливим. Навряд чи Олексійович може і надалі приглушуватись у своїй країні, як вона скаржилася в четвер. "Ми віримо, що герої сьогоднішньої білоруської культури - це майбутнє нашої країни", - говорить автор і художник Артур Клінау. Ці герої могли досягти більше, ніж будь-який політик.

Олексійович чітко дала зрозуміти в четвер, кому, на її думку, належить. "Я можу лише сказати, що почуваюся людиною в білоруському світі". Так само вона вважає себе російською культурою, її гуманістичними традиціями. Вона заявила про свою солідарність з Україною та критикувала російський підхід. Тому що вона відкинула "Русский мир", "русский мир" як бойовий термін Кремля, як претензію панувати над усім російським: "Мені не подобається світ Берії, Сталіна, Путіна чи Шойгу. Це не мій світ".

У Москві нагороду зрозуміли точно так само - як точкову перемогу російської культури над російськими військовими черевиками. "Нагорода дістається справжній Росії, яка любить світ, якому поклоняється", - сказав автор Дмитро Биков.

Радянська держава ніколи не вагалася з жорстоким поводженням з лауреатами Нобелівської премії за літературу. Борис Пастернак (1958) та Олександр Солженіцин (1970) не могли поїхати на церемонію нагородження, Йосип Бродський (1987) отримав нагороду в еміграції. Міністр культури Володимир Мединський привітав російське керівництво з нагородою за Олексійовича. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков лише поблажливо заявив, що Світлана не має уявлення про Україну.

Незважаючи на це, важко буде ігнорувати лауреата Нобелівської премії, який продовжує жити в Білорусі та виступати в Росії. Олексійович ніколи не приховувала своєї відрази до російського націоналізму та мілітаризму. Нобелівська премія надає вашому слову ще більшої ваги.