Медіа-науковці Слухові журналісти повинні адаптуватися до нових засобів масової інформації
Йохен Йоріш (66 років) - німецький літературознавець та медіа. Ми зустрілися з ним на співбесіді.
Професор Херіш, у світі цифрових медіа сприймають поняття "хороша журналістика"?
Не внутрішньо, а зовні. Вимога до ретельного дослідження та догляду за презентацією залишилася незмінною. Але готовність громадськості оцінювати такі якості зменшилась. Журналісти добре роблять, щоб зберегти цінність своєї роботи, але тоді їм доводиться запитувати тим більше: Що пішло не так, що сталася така втрата вартості в нашій звичній валюті - а саме з грошима?
Яка ваша відповідь на це?
Журналістська професія знецінилася тим, що сьогодні всі вірять, що вони журналісти. Кожен може вести блог чи писати твіт - будь то президент США, головний редактор чи просто звичайна людина. Функція журналіста як "воротаря", який за своїм вибором приймає рішення про розповсюдження новин, також виконувалась в Інтернеті. Журналісти зараз як ніколи затребувані як "бармени". Вони змішують інформаційний коктейль із високоякісних та різноманітних інгредієнтів, який легше засвоюється, ніж звичайні суміші комп’ютерних алгоритмів. Не кажучи вже про отруйні суміші, які використовують тролі в Інтернеті.
Завжди кажуть, що довіра та довіра - це найбільше надбання журналістів. Особиста доброчесність також може бути мірилом для журналістської якості?
Так, у тому сенсі, що людина повинна бути більш відповідальною за свою роботу, ніж раніше. Ви бачите це особливо в економіці. Тенденція до персоналізації відображається у ЗМІ. Кожна газета має своїх оглядачів, свої "благородні ручки", які вона любить виділяти. Імена стають брендами. На цьому ідея про те, що всі є журналістами, також закінчується. Колись Джозеф Бойс сказав, що кожна людина - художник. Може бути. Але далеко не всі розуміють своє ремесло, багато хто безталановитий, а геніїв дуже мало. Те саме стосується журналістики: талант і професіоналізм даються не кожному. Люди це теж знають.
Вас це також може зацікавити
Ми даємо якість: Прочитайте Koelner Stadt-Anzeiger безкоштовно протягом двох тижнів
І все ж обидві сторони - і класичні ЗМІ, і їх аудиторія - визначають взаємне відчуження. Як це можна знову демонтувати?
Щотижнева газета "Die Zeit" тепер розкриває умови створення великих статей і повідомляє, з ким співпрацювала, що коштувало дослідження, щодо яких питань досі існують невизначеності. Щось подібне сприяє змісту лояльності читачів до "своєї газети". Це не так, якби люди насправді вірили розмовам про "брехливу пресу". Вони знають, що добре підготовлені професіонали в редакціях газет зазвичай заслуговують на довіру. Але "TradEarning" - це річ для традиційних ЗМІ: символічний капітал їхніх клієнтів високий, готовність платити зменшується.
Руйнівний - настільки орієнтований на переміщення - розвиток медіа-технологій є екзистенціальною загрозою для друкованого слова. Я не люблю цього говорити, бо сам живу з цим і прив’язаний до цього. Але власні емоції не повинні ні затьмарювати аналітичне судження, ні переходити в просто моральне заклик. Я вважаю за краще дотримуватися класики Карла Маркса: нові засоби виробництва вимагають нових умов виробництва. Інтернет "засіб виробництва" змушує медіакомпанії переорієнтуватись на свою продукцію та свої продажі.
Вас це також може зацікавити
Передмова до кампанії: Дякуємо за довіру
Моя пропозиція: вчитися у музичної індустрії! Ця галузь бачила зниження готовності своїх клієнтів платити значно раніше. Люди перестали купувати записи та компакт-диски, але викрали їх музику з Інтернету, а точніше, вкрали. Промисловість відреагувала на це потоковими послугами та економічно перевела кут. Подібно у кіносекторі. І я передбачаю, що це також може бути способом для видавців газет та книг - з підпискою чи фіксованими моделями. Ви також можете скласти пакунки, передплату газет у зв'язку з квитками на концерти чи театр. Це також мало б символічну сторону: газета є культурним надбанням. Я впевнений, що більшість людей не хочуть бути без цього. І якщо клієнтів достатньо, це угода. Застосовується те, що Вальтер Бенджамін сказав про нові ЗМІ: «Не плач!»
Так. Протягом століть поява нових засобів масової інформації призвела до жалоби: друкарня перевершила красиві старі рукописи. Фільм поклав край театру, радіо і телебачення - смерть книги. Завжди одна і та ж ектенія. Але чи це щось змінює? І ось чому: не плачте, а пристосуйтесь до нових медіа. Інтернет не можна вимкнути.
Потім знову питання: що робити?
Перш за все, класичні засоби масової інформації безумовно можуть покластися на ефект маятника: за тріумфальним просуванням компакт-диска супроводжувався контррух „Повернення до вінілової платівки”. Високоякісні книги знаходять своїх покупців. Це свого роду „Мануфактум для засобів масової інформації“. Але це сфера, в якій ті, кому сказали мертвих, гартують на диво жваво. По-друге, я рекомендую агресивну рекламу для "перевіряється" якості журналістської роботи. Слідчі дослідження, наприклад, про "Панамські документи", роблять мене настільки ж надіє, як і те, як великі американські ЗМІ поводилися з адміністрацією Трампа. Звичайно, я знаю, що далеко не кожна газета має ресурси New York Times. Але, працюючи разом, менші листя також можуть бути сильними та потужними.
Співбесіду проводив Йоахім Франк