Міріам Макеба

Зензіле Макеба Кґвашу Нгувама, яку іноді називають "Мамою Африкою", але більш відомою як Міріам Макеба, була талановитою джазовою співачкою і досвідченою активісткою-міжнародницею проти апартеїду.

Народилася 4 березня 1932 року в місті Йоганнесбург, Південно-Африканська Республіка, вона була натуралізована Гвінейською в 1960-х роках, а також алжирською в 1972 році, але також танзанійською протягом 1970-х.

Ледве 20-річній Міріам Макеба є матір'ю доньки Бонгі, і вона заробляє на життя дивною роботою, особливо як няня та мийка таксі. Приблизно в цей час вона почала співати зі своєю першою групою "Кубинські брати", перш ніж стати бек-вокалісткою іншої групи під назвою "Манхеттенські брати". Саме з цією групою вона почала використовувати Міріам як сценічне ім'я в 1952 році.

У 1956 році, через 4 роки, вона написала і створила свій найбільший музичний успіх - пісню “Pata Pata”, яка пронесла її по всьому світу. Якщо вона дуже швидко стає зіркою, вона використовує свою знаменитість, щоб засудити режим апартеїду, цю систему просторової сегрегації населення Південної Африки на расовій основі і жалюгідні умови життя чорного пролетаріату.

У 1959 році, на жаль, південноафриканський бурський режим змусив її вигнати через появу в фільмі про повернення апартеїду, Африка. Залишившись на гастролях, щоб заспівати свою опозицію, вона повернеться до Південної Африки лише через 31 рік.

Однак вигнання не завадило їй продовжувати боротьбу, і вона не припинить виступати проти апартеїду та закликати до бойкоту Південної Африки в ООН.

Вона також отримає значну підтримку від панафриканських та антиколоніалістських особистостей, таких як: Кваме Нкрума, перший президент незалежної Гани, Ахмед Секу Туре, перший президент незалежної Гвінеї, Амількар Кабрал, батько незалежності Кабо-Верде як а також Гвінея-Бісау чи Едуардо Мондлейн, засновник Фронту визволення Мозамбіку.

Встановлена в США до кінця 60-х років, вона сама зазнає бойкоту власної звукозаписної компанії через одруження з одним з лідерів партії "Чорна пантера" для самооборони Стоклі Кармайклом, а також його участь у рухах за громадянські права. Вона знову відправляється у заслання і поселяється в Гвінеї.

Вона відновить міжнародні гастролі, а в 1978 році співатиме на Панафриканських іграх в Алжирі. У 1985 році, після тривалої серії нещасних подій, включаючи державний переворот Лансани Конте в 1984 році та смерть її дочки Бонгі, Міріам Макеба переїхала до Європи, на околиці Брюсселя.

Виконуючи свої зобов’язання, вона буде присвячувати пісні Патрісу Лумумбі, герою незалежності Конго, Ахмеду Секу Туре, Малькольму Ікс, афроамериканському мусульманському активісту за права людини в США або Саморі Мачел, першому президенту незалежної Мозамбіку.

Вона співає на зулу, мові хоса, цвана, суахілі та арабській мові.

Нарешті, в 1990 році вона дізналася про звільнення Нельсона Мандели, і саме він попросив Міріам Макеба повернутися додому. Перший офіційний концерт вона проведе у рідній країні у 1991 році, через 32 роки після заслання, яка стала одним із символів боротьби з апартеїдом на міжнародному рівні.

Вона продовжить свою музичну, але також політичну кар’єру, захищаючи багато дорогих для неї причин, зокрема боротьбу з насильством щодо жінок та дітей або доступ до базової та якісної медичної допомоги.

У 2005 році вона здійснить останнє офіційне прощальне тур, щоб ознаменувати кінець її музичної кар'єри для всіх. Однак вона продовжуватиме підтримувати концерти, як і її останній, який був організований у Кастель-Вольтурно, Італія.

Це було 9 листопада 2008 року, і після виступу на останньому концерті на підтримку Роберто Савіано, журналіста, якому загрожувала мафія, вона впала за кулісами від серцевого нападу. Їй було 76.

Редакція Radix вшановує цього великого художника та активіста та запрошує вас (повторно) прослухати цю легендарну пісню: