Ольга Токарчук, оповідання нового жанру - реліз
Ольга Токарчук. (Фото Яцек Ко)
Публікація збірки польської авторки, яка об’єднує її нобелівську промову та інші роздуми про стан світу та літературу.
Польська прозаїк Ольга Токарчук, Нобелівська премія з літератури 2019, має величезну культуру, яку вона відвідує з простотою та ентузіазмом. У своїй промові в Стокгольмі вона згадує про кліматичне похолодання в Європі наприкінці 16 століття. У лекції "Твори Гермеса або про те, як перекладачі кожен день рятують світ", вона повертається до падіння Римської імперії та розповідає, як "арабські правителі династії Аббасидів" заснували в Багдаді Академію, де тексти Античності були перекладені, а отже, збережені. Потім, вітер історії, що дме в інший бік, настала черга перекладати з арабської "на мови християн".
Токарчук, народжений у 1962 році, пам’ятає про бумер. Він все ще знав “зелене око” станцій TSF, і це нарівні із сучасним світом, екраном, Інтернетом. Інтернет генерує «феноменальну кількість інформації, яка взагалі не використовується […] для забезпечення широкого доступу до знань усім, а навпаки, для програмування поведінки користувачів […]». Пропала емансипаційна мрія про “доступ до знань”. І нова самозакохана рана для людини, яка усвідомила, що є «ледве крихітною складовою» реальності. Це не робить його менш відповідальним.
Апетит до художньої літератури покидає роман на користь серіалів, які відповідають "новому ритму світу, розгубленому та невпорядкованому", але чи задовільна "гіпнотична залежність", яку вони виробляють? Автор Книг Якоба (та «Химерних історій», які з’являються одночасно з цією невеликою колекцією) не зневірюється в літературі; вона вважає, що "нам бракує нових способів розповідати", міфів, притч. “Розповідь від першої особи”, яка в її очах застаріла, вона сподівається на появу нового “оповідального тіла”, яке об’єднало б усі точки зору. "Ніжний оповідач" - така назва його промови. Ніжність? "Це з'являється, коли ми звертаємо уважний і зосереджений погляд на існування Іншого, на те, що не є" я "."