Видання du Canoë - Все варте того, якщо душа не мала

Видання на каное

Все варто, якщо душа не маленька
Фернандо Пессоа

Додому
Книги
Автори
Художники
Відбитки на голові
Спільні видання
Документи

Могила для Дам'єна
Макс Джейкоб у всіх його формах
Мертві не повертаються
Понциф Адорно
Ле Корбюзьє не зустрів Фрейда
Повоєнні подорожі до В’єтнаму
Лісабон зникає
Червона родимка
Китайці рятуються
Параноїчний вигляд
Полегшує
Габріель Хаардт - Скульптури та ювелірні вироби
Хуліо Ле Парк
Чеський римський
Бові, зірковий ключ
Сирія одна подушка для неба і землі
Від ідеального повернення на землю
Падіння з хмар
Метелики Кракова
Договір елегантності
Діаманти для пролетаріату
Інтерв’ю в Етрета
Улісс або Колумб
Відкриття любові та простого минулого
Острів мертвих
Щасливий сизіф

Клер Фур'є
Гіл Бен Айч
Анрі Рачимов
Юліан Семенов
Клод Маргат
Мішель Бульто
Ліна Лачгар
Юсеф Ішагпур
Роланд Кастро
Андре Буні
Жан Піхард
Мартін Раваче
Жак Бельфроїд
Габріель Хардт
Хуліо Ле Парк
Ладислав Кліма
Люк Лагард
Адоніс
Донг байчуань
Наталі Жорж-Ламбрікс
Сільві-Е. Saliceti
Ян ермін
Мішель Шайо
Жак Рубо

Мілош Собаїк
Андре Буні
Даніель Надо
Хуліо Ле Парк
Марта Ле Парк
Вадим Корнильов
П’єр Сулаж
Фаді Масрі Зада
Донг байчуань
Ян ермін
Жан-Люк Парант
Софі грандвал
Клод-Лука Жорж

Могила для Дам'єна
Договір елегантності
Інтерв’ю в Етрета
Падіння з хмар
Від ідеального повернення на землю
Повоєнні поїздки до В’єтнаму
Лісабон зникає
Будь художником і замовкни !
Марта Ле Парк
Хуліо Ле Парк
Параноїчний вигляд

Жанр: Роман
Формат: 12 x 18,5
Сторінок: 480
Ціна: 23 €
ISBN: 978-2-490251-07-0

"Семенов, російська площа Івана"

Стаття Le Point 18 липня 2019 року Монік Слодзіан

"Друга світова війна спостерігається з Росії"

Стаття з www.gauchebdo.ch Розділ культури 23 січня 2020 року

Книга • Той, хто хоче зрозуміти російську історію в першій половині минулого століття, повинен прочитати Юліана Семонова. Цей радянський майстер шпигунського роману нарівні з блискучим британським прозаїком Джоном ле Карре. (Франсуа Ейчарт, опубліковано у «Французьких листах»)

Розповідь про Другу світову війну є одним із елементів протистояння між Сходом та Заходом. З падіння СРСР Захід домінував на цій місцевості і безсоромно надає конфлікту правильний образ. Таким чином, у фільмі, що мав великий успіх, ми змогли з розчаруванням виявити, що табір Освенцім був звільнений американською армією, не складаючи цього великого скандалу. Росіяни були обурені, як і багато інших атак на їх історію, але без відчутного результату.

"Червона стрічка" Джуліана Семенова є частиною того, що можна розглядати як відповідь Росії на цю прискорену деконструкцію їх історії. Якості Семенова як прозаїка та вибір підданих дали йому роль захисника своєї історії, якою захоплюються росіяни. Захар Прилепін, чудовий прозаїк, який вміє голосно і чітко говорити про сучасну Росію, у добре задокументованій передмові подає всю інформацію, яка допомагає зрозуміти, як ця роль випала Семенові, а не іншим.

Син радянського політика, близького до Бухаріна ("улюбленець партії" за Леніним і страчений у 1938 р., Прим.), Семенов знав велич СРСР і його темні аспекти. Коли його батько, який народився, не турбуючись під час судового процесу проти Бухаріна в 1937 році, був заарештований в 1952 році, він боровся проти цього арешту, не маючи іншого результату, як виключення з університету. Проте життя триватиме: він вивчає шість-сім мов, одружується з донькою Микити Михалкова, автора радянського гімну, дебютує в літературі, стає журналістом, висвітлює конфлікти у всьому світі, часто відвідує голову Андропова Потім КДБ став генеральним секретарем Комуністичної партії. Дуже зацікавлений у якості романів Семенова та його героях, які, здається, йому цілком відповідають справжні секретні агенти, Андропов підтримує його в кар'єрі.

Дійсно, завдяки своїм різним типам шпигунів, включаючи Штірліца, прониклого радянського агента на вершині нацистської ієрархії, Семенов проводить захоплююче дослідження нацистського всесвіту, на якому зосереджена увага. Дуже під впливом американської літератури, зокрема Хемінгуея та його майстерності діалогів, він знає, як зробити кожну сцену захоплюючою. Літературний успіх швидко подвоївся з усіма шаленими екранізаціями. На жаль, Семенов, про якого не можна сказати, що врятувався, передчасно помер від інсульту.

Російська версія протистояння Схід/Захід

"Червона стрічка", представлена "Éditions du Canoë", обертається навколо переговорів, які таємно проводили високопоставлені нацистські лідери з Алленом Даллесом у Берні в 1945 році. війна лише проти СРСР. Насправді це був розпад союзу між трьома державами, що воювали з гітлерівською Німеччиною, за спиною Рузвельта, який незабаром помре, але не проігнорований Черчіллем. Такі спроби мали місце і були засуджені Сталіном перед перериванням. Вони не мало сприяли деградації відносин між трьома державами і знайшли своє продовження в прискореній капітуляції німецьких військ на західному фронті та жорстокому опорі, навпаки, на східному.

Червона стрічка ставить читача в основу конфлікту між Сходом та Заходом. Це книга для читання для всіх, хто не хоче задовольнятися єдиним баченням історії і хто не визнає, що вона все ще і завжди потрапляє в сутички минулого. Les Éditions du Canoë оголошує, що хоче розпочати переклад інших творів Семенова. Чудові новини з будь-якої точки зору.

Червоний Кріс, автор Джуліан Семенов. Éditions du Canoë, переклад Монік Слодзіян, передмова Захара Прилепіне, 480 сторінок, 23 євро

Джерело:www.gauchebdo.ch Секція культури 23 січня 2020 року

"Червона стрічка" радянського Джона Ле Карре

Стаття Карен Лайон, "Journal Du Dimanche", 12 червня 2019 р

LA VIE EN NOIR - Маловідомий у Франції Джуліан Семенов нарешті перекладений виданням Canoë. Його вважають Джоном Ле Карре колишнього СРСР, він має шпигуна Штірліца, суміш Джеймса Бонда та Ісуса Енглтона з ЦРУ, у соусі з серпів та молота.

Відносини батько/дочка. Це вже цілком річ. Але коли до того ж тато блискучий і відомий, тоді бізнес виходить майже з-під контролю. Ідеальний приклад цієї безумовної любові ілюструє Ольга Семенова, яка, ледве сидячи на лавці паризького кафе, запускає в офіційну біографію свого батька, письменника Джуліана Семенова, якому вона і сьогодні обіцяє, "без межі" захоплення. Без можливості зупинити це. Але маленька історія великої Історії обов’язково захоплює.

Попередник Філіпа Керра

Тому що ці два змішані. Життя Юліана Семенова було таким же екзотичним, як і його герой. Юліан Семенов - це не просто хтось із радянських літературних пейзажів. Він написав понад п'ятдесят книг, продав їх мільйони, і перш за все часто описував фон радянсько-комуністичної мрії. Серія Штірліц складатиметься з 14 книг. Навіть будуть знімати серіали, щоразу сплеск. "Навіть злочинці це любили, - каже Ольга Семенова. Казали, що з кожним ефіром рівень злочинності падав ..."

Дія цього першого твору, перекладеного французькою мовою, відбувається в нацистській Німеччині. Максим Іссаєв, псевдонім Макс фон Штірліц, є таємним радянським агентом і досяг досить високого звання, що дозволяє йому належати до вузького кола вищих чиновників режиму. Деякі персонажі представлені в крижаній манері: "Витяги з характеристик члена НСДАП, генерала СС Крюгера, від 1930 року:" Чистий аріанець, відданий фюреру. Сильний характер, скандинавський тип. Стриманий і приємний зі своїм друзі; нещадний з ворогами Рейху. Хороший чоловік і добрий батько; вільний від нечистих стосунків. Незамінний при виконанні своїх обов'язків "." Крюгер, який стояв перед генералом СС Ернстом Кальтенбруннером, оформлений сильним віденським акцентом, який останній зберігає називаючи це "стервою". Захоплення. Перший хоче подати в кут Штірліца, другий курить. Радянський прозаїк цього ще не знає, але іншого письменника, цього разу на Заході, надихне в 90-х цей безпрецедентний вигаданий сюжет, шотландець Філіп Керр, з персонажем Берньє Гюнтера.

Скрупульозний шпигун

Яка його місія? З'ясуйте, хто з вищих офіцерів СД та СС намагався вступити в контакт з агентами американця Алланом Даллесом, директором ОСС (Управління стратегічних служб) у Берні під час війни. Тож він бере кілька аркушів паперу, які кладе перед собою, як гру терпіння. Він малює "товстого Герінга", хворобливого "Геббельса. Потім він хапає ще два аркуші, на яких робить замальовки Гіммлеру і Борману. Хто з них мав шалену ідею спробувати зв'язатися з союзниками? Негайно очищає ГС, а потім зважує всі мінуси між Н і В і зробіть ставку на Н., як Гіммлер, лідер SA.

Надзвичайна особистість і доля

Вони всі там. Сталін, Черчілль, Гітлер та інші. Юліан Семенов знає свій рахунок напам'ять. А результат смачний. Історія цього періоду розшифрована іншою стороною. Очевидно, захоплююче. Ми бачили те саме? Який кут зйомки? Які висновки? Ви повинні зачепити життя автора, щоб зрозуміти, що з ним ніщо не є білим чи чорним. Ні, у Семенова коктейль виявляється більш складним, сірим, заплутаним. Без сумніву, тому що він сам був частково некласифікованим, надзвичайним, в ультрастандартизованій політичній системі, НЛО, яке Захід напевно любив би, але пробився в країні, яка не дуже толерантна до хлопців з особистістю., яким він, до речі, є великим шанувальником. Коли він поїде на гастролі в США у 80-х, його приймуть трохи схожим на допитливого звіра. Основні американські друковані ЗМІ захоплюються зустріччю з хлопцем з-за залізної завіси. Всі вони вражені його недбалим поглядом, його способом говорити по-англійськи з яскраво вираженим акцентом, і вони не чинять спротиву навести його на поняття свободи. "Ви вільні в СРСР?" "Так", - парирує він.

"Мій батько не переставав писати Сталіну

щоб його власний батько (якому тоді було 46 років) був звільнений "
____________________________

Батько Семенова був євреєм. Був редактором газети «Ivestia». У 1952 році його заарештували і судили як співучасника Миколи Бухаріна за антиреволюційний задум. Його відправляють до ГУЛАГу. "Мій батько не припиняв писати Сталіну, щоб його власного батька (якому тоді було 46 років) звільнили, пояснює його дочка Ольга. Вони побили мого діда до такої міри, що він залишився паралізованим. Ця книга, написана в 1968 році, Рум'яна La Taupe, присвячена йому ". Але повернімося трохи раніше, коли Джуліан був дитиною. «Коли йому було 11, як досі розповідає його горда дочка, мій батько таємно пішов з дому, бо хотів вступити до армії і піти на фронт.

Нова спроба, нова невдача. Але малюк виявляє велику рішучість і дивовижну самостійність для свого віку. "У нього вже були великі ідеали, він хотів боротися з фашизмом".

Подарунок для мов

Тим часом він відновив навчання. У нього був дар для мов, що привело його в 1953 р. До Інституту східних мов. Але цей подарунок йому нічого не гарантує. В інтерв'ю "Лос-Анджелес Таймс", датованому 1988 р., Він викрив Заходу один аспект радянського функціонування. "Мій батько був євреєм, і мене судили, а потім відправили до ГУЛАГу, і я не міг бути прийнятим в перелічений університет. Його також звільнять з цього інституту, а потім повернуть назад, але лише після смерті Сталіна. Викладає Паштун в Московському університеті. Він накопичує диплом з перекладу, історії та спеціалізується на інших мовах фарсі, щоб одного дня поїхати в Іран. Чоловік блискучий, на дотик. Він буде журналістом. Він охоплює всі гарячі точки того часу. Афганістан, Куба, Чилі, Парагвай та нацисти, сицилійська мафія. Лаос та В’єтнам. Він стає, і це щось надзвичайне, враховуючи історичний контекст, першим журналістом-розслідувачем у країні.

Таким чином, у 1974 році йому вдалося видати велике інтерв'ю: інтерв'ю нацистського злочинця, фаворита Гітлера Отто Скорцені, який до того часу відмовлявся від будь-якого інтерв'ю з пресою. У тому ж ключі, коли він був кореспондентом "Німеччини" "Литературной газеты", він швидко випустив два інтерв'ю: інтерв'ю колишнього міністра Рейху Альберта Шпеера та колишнього СС Карла Вольфа. Недарма журналіст перетворюється на письменника і письменника трилерів. Непереборний і негайний успіх. Не лише з громадськістю, але і з керівниками номенклатури. Якщо трилер вважали буржуазним читанням за часів Сталіна, з Юрієм Андроповим, до якого він був близьким, жанр піднімається в небо. Його дочка Ольга підтверджує. "Він зателефонував моєму батькові і запросив його на Луб'янку (штаб-квартира КДБ і відома в'язниця), ви можете собі уявити Луб'янку ! Він поїхав туди і сказав Папі:" Мені подобається те, що ти пишеш. книги у світі шпигунства ".

Ми уявляємо собі Джуліана та його вигляд хіпі, каже його дочка, яка завжди була в джинсах, ніколи не в краватці, яка провела відпустку в Антібі у Грема Гріна чи у Сіменоні, у Швейцарії. "Останній сказав йому, що він створив фреску а-ля Толстой". Рукописна та підписана картка від Сіменона, датована січнем 1987 чи 1989 року (я не можу розшифрувати мухові лапи автора), підтверджує захоплення французького письменника, який закінчується словами: "Ваш майже омонім". Одним словом, КДБ рушив до будинку Семенових. Настільки, що його звинуватили в тому, що він був частиною цього. Ольга категорично заперечує. "Навіть його друг Примаков (колишній президент) сказав, що це нонсенс". У 1983 році ми бачили її на вулицях Москви разом із Мері Велч, вдовою американського письменника Ернеста Хемінгуея. Він поїхав на Кубу, де зустрів письменника і позував з рибалкою, другом прозаїка Янкі.

"Червона стрічка на його тумбочці біля Путіна.

Розумієте, з таким літературним смаком ви не повинні його боятися "
____________________________

Тож ми любимо мріяти. Він зустрів Кіма Філбі, знаменитого британського зрадника? "Ні", - розважено відповідає Ольга. Якщо він багато подорожував на Заході, і особливо в Америці, де інший з його друзів, режисер Олівер Стоун запропонував йому приїхати і поселитися, Ольга каже, що він ніколи не хотів там жити. "Він любив свою країну, Росію". У 1986 році він став президентом "Міжнародної асоціації детективів та політичних романів". Потім він бере чергу на перебудову, яка дозволяє йому безпрецедентно висвітлити сторінку історії своєї країни. Він видає першу незалежну в країні газету. Давайте слово його доньці.

"Це не все для кожного, гарантує ця симпатична білява жінка з блакитними очима як блакить. Він говорив про розпад СРСР, про встановлення мафіозної системи. Він навіть публікує свій останній. Трилер про всі ці теми. Через два тижні після публікації секретар мого батька помер від отруєння в Парижі. Потім через три тижні православний священик Олександр Мен був убитий сокирою в Москві. Мій батько не змирився. Вони були близькими друзями, він мав Йому було 61 рік. Він спочатку видужав, але відвідав лікарню двоє чоловіків, і він переніс другий інсульт. C Це було 15 вересня 1993 р. Цього разу він від цього помер. бути розкиданим в Оліві, Крим, де він написав всю свою серію про Штерліца, але це було неможливо ".

Неважливо, зараз у нього є музей на його славу, в Ялті, фонд та премія, яка носить його ім'я. Володимир Путін любить свою роботу. "У нього на тумбочці рум'яна" Ла Таупе ", каже Ольга. Розумієте, з таким літературним смаком ви не повинні його боятися".

* La Taupe rouge Джуліана Семенова, переклад Монік Слодзіан, Видання Каноє, 477 сторінок, 23 євро.